Цикл "Чужинка"

Чужинка

Кохання буває лиш раз у житті.

І скільки не клич: Рут, Міріам, Ноемі!

Ти бачиш тільки чужинку.

Ти не забудеш її

І не станеш щасливим,

Та, мабуть, цього й не хотів ти.

Щастя людське не для тебе,

Біль і смерть твої друзі.

Вони співучасники віршів,

А з ними – Рут, Міріам, Ноемі.

Та в серці – чужинка.

І так буде завжди,

Ніхто не замінить її,

Ніщо не затьмарить спогад про неї:

Ні сім’я,

Ні творіння твої.

Ти будеш з собою боротись,

І перстень свій забереш,

Щоб забути її.

Та марно усе це –

Непідвладне смертним кохання.

Тож скільки не клич: Рут, Міріам, Ноемі!

У відповідь чуєш – чужинка .

Вона і вдень і вночі,

З тобою повсюди –

Готова ділити незгоди й печалі,

Невдачі і прикрощі,

І ложе, що ти готував для Рут, Міріам, Ноемі.

Ти даруєш їй маки –

Багато маків червоних

На вічну пам’ять про себе,

А потім гониш її

І замість кохання

Ти дружбу свою пропонуєш,

Бо мариш весь час: Рут, Міріам, Ноемі.

Відлуння ж приносить – чужинка.

Ти тікаєш від неї,

Ти смерті шукаєш,

І ти знайдеш її –

Не врятують тебе Рут, Міріам, Ноемі.

Кохання буває лише один раз у житті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше