Кохання буває лиш раз у житті.
І скільки не клич: Рут, Міріам, Ноемі!
Ти бачиш тільки чужинку.
Ти не забудеш її
І не станеш щасливим,
Та, мабуть, цього й не хотів ти.
Щастя людське не для тебе,
Біль і смерть твої друзі.
Вони співучасники віршів,
А з ними – Рут, Міріам, Ноемі.
Та в серці – чужинка.
І так буде завжди,
Ніхто не замінить її,
Ніщо не затьмарить спогад про неї:
Ні сім’я,
Ні творіння твої.
Ти будеш з собою боротись,
І перстень свій забереш,
Щоб забути її.
Та марно усе це –
Непідвладне смертним кохання.
Тож скільки не клич: Рут, Міріам, Ноемі!
У відповідь чуєш – чужинка .
Вона і вдень і вночі,
З тобою повсюди –
Готова ділити незгоди й печалі,
Невдачі і прикрощі,
І ложе, що ти готував для Рут, Міріам, Ноемі.
Ти даруєш їй маки –
Багато маків червоних
На вічну пам’ять про себе,
А потім гониш її
І замість кохання
Ти дружбу свою пропонуєш,
Бо мариш весь час: Рут, Міріам, Ноемі.
Відлуння ж приносить – чужинка.
Ти тікаєш від неї,
Ти смерті шукаєш,
І ти знайдеш її –
Не врятують тебе Рут, Міріам, Ноемі.
Кохання буває лише один раз у житті.
Відредаговано: 06.07.2021