Циганське щастя
Ось це дружньо...
Від задухи і випитого мені ставало сумно.
– А ти чого качумаєш? – набитим рибою ротом вже варнякав Гриша. – Приободрися. Поглянь, скільки єбалки навколо. Одне асорті. Навіть жостколобкововолосі. Цілим табором. А он, – Гриша тицяв вилкою через каламутний бутель, – і нічого собі. Прямо Забаржада. Бачиш, пампушки їсть. Екземпляр. Для любителів гострих відчуттів.
– Думаєш?
– Ну-у... Дикий вітер! – Гриша потягнув носом. – Ти ось що, я вже не гратиму, вже наклювалася одна. Оно, бач, товстом'яса, біля тазу з венігретом.
– Да… міцна броня.
– А танки наші бистрі. Візьми мій бас. На пару-то годинок? Все одно тепер тільки «циганочки» шпарити.
– Хрен з тобою.
– Ось це дружньо. Тільки штекер поправляй. Випадає, стерво. Як млявий з мокрого. Спробуй карасиків. Просмажені так, що з кісточками уплітаються. З любов'ю смажили.
#679 в Сучасна проза
#4758 в Любовні романи
#1009 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 31.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
