Циганське щастя
Свадьба
– Давай! – кивнув рано лисіючою головою Сверчок і підніс тростину саксофона до губ.
Ми, п'ятеро музикантів, заходилися створювати цілий світ. З своїх емоцій на чужі гроші.
Я грав по-заміні. Партія була нескладна, тож я і споглядав кавалькаду, що під'їхала.
Два білих лімузини в квітчастих стрічках і кільцях та довгий шлейф авто поскромніше.
Назустріч тим, що під'їхали, рушили старі батько-мати. У їх примружених очах народжувалися сльози.
Сверчок, прикривши очі, заливався паульсовською мелодією «На біс».
З верхотури посміхалося сонце кінця вересня.
Пахло пронизливими шашликами і піднятим пилом.
Вся в рожевих тонах наречена і чорний жених йшли, немов проковтнули лом. Жениха звали Захар, він був циган. Чорнота його відповідала байкам про табори, довгі кочів'я і пристрасну любов. Наречена, Женічка, була м'ягкотелеса сільська родичка бас-гітариста Гриши.
– Скільки того щастя, – гмикнув на вухо мені Гриша, – втім, побачимо, що буде далі... – скорчив він хмельні вже очі в щілку і пішов валити слепами.
Над довгими в чотири ряди столами в'яли кетяги калини. Було тісно харчам і напоям. Намет-шатер розкинувся на пів-городу. Гостей було до півтисячі. Окремо сиділи цигани. Справжні. Кривоносі і витрішкуваті. У жельотках і воланах. Було урочисто і страшнувато. Під ногами млів чебрець…
#651 в Сучасна проза
#4591 в Любовні романи
#965 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
