Розділ 11. Пастка

Розділ 11. Пастка

Назар сидів у машині, злий і роздратований. Його плани руйнувалися, сестра знову втрутилася, а циганський хлопець, якого він ненавидів, залишався поруч. Толик, засмучений і пригнічений, пішов додому, залишивши його самого з думками про помсту.

Раптом двері відчинилися, і в кімнату увірвалася Маринка. Вона була бліда, схвильована, очі блищали від сліз.

— Що таке, Марина? — різко кинув Назар. — У мене поганий настрій, потім поговоримо.

— Це терміново, — тихо, але твердо відповіла вона.

— Що терміново? — Назар нетерпляче зиркнув на неї.

Маринка простягнула йому тест. Назар нахмурився, не розуміючи:

— Що це?

Її розлютило його нерозуміння.

— Що це?! Це мій тест на вагітність!

Назар застиг, наче його облили холодною водою.

— Що? Вагітність? Тільки не кажи, що…

— Так, — перебила його Маринка. — Я вагітна вже чотири місяці. Лише сьогодні остаточно переконалася.

Назар не вірив власним вухам.

— Ти жартуєш? Тільки не кажи, що дитина…

— Від тебе, звісно, — сказала вона з гіркотою.

Його обличчя сполотніло.

— Ти що… Батьки мене приб’ють! Яка дитина? Мені це не потрібно!

— Чому ти так кажеш? — Маринка заплакала. — Що мені робити? Мої батьки теж мене знищать…

Назар зціпив зуби.

— Моя репутація зруйнується. Ти впевнена? Добре… Підемо в лікарню, зробимо УЗД. Я все влаштую.

Вони поїхали, тримаючи все в таємниці. І коли лікар підтвердив вагітність, Назар ще більше занервував. Він дивився на Маринку й холодно сказав:

— Учти, дитина не моя. Ми повинні придумати, як це приховати. Інакше мені кінець.

У його голові народився підлий план.

— Слухай… Ти пам’ятаєш того цигана? Через нього в мене знову проблеми. Сестра заступається за нього, і я не можу цього терпіти. Треба позбутися його.

Маринка дивилася на нього з жахом.

— І що ти задумав?

Назар нахилився ближче, його голос був тихим, але отруйним:

— Толик давно закоханий у Поліну. Ми змусимо його піти до батьків і сватати її. Він багатий, у нього все буде добре. А цигану ми підготуємо сюрприз. Ніхто не дізнається, що дитина не від мене. Ти зіграєш роль — скажеш, що це його дитина. І тоді його життя буде зруйноване.

Маринка похитала головою.

— Ти серйозно? Це занадто…

Назар зловісно усміхнувся.

— Ага. Ти ж пам’ятаєш, як облила соком циганки, щоб вона впала? Ти не така вже й невинна. Якщо не підеш зі мною — нам обом кінець. А так ми принизимо Раміра, і все буде чудово.

Маринка розуміла: іншого виходу немає. Вона відчувала страх і сором, але погодилася.