Епілог

- То виходить, ви закохалися в комп’ютерну програму? – журналістка вже і про планшет забула.

- Ні. Я закохалася в Юру. А чат-бот просто став знаряддям для зародження моїх почуттів.

- Неймовірно! Але чому ви не подали на Антона позов до суду про стягнення моральної шкоди? Адже вам складно було?

Зоя зітхнула та випросталась:

- Складно. Я хотіла втекти від самотності, а отримала порожнечу. Але я нічого не підписувала та й сама погодилась взяти участь в експерименті. До того ж для когось він таки вдався. Моя приятелька Тетяна завдяки йому познайомилась з чудовим чоловіком, вони вже навіть мешкають разом.

Журналістка захоплено помотала головою:

- Ваша історія, якою ви поділилися на своїй сторінці в соцмережі, набирає шалених переглядів, отримує сотні коментарів, можна сказати, ви завдячуєте їй своєю популярністю, яка зростає.

- Ця історія в першу чергу повинна змусити замислитись. – Зоя зупинила погляд на стіні, наче вона прозора. – Мама Юри правильно сказала, що та маленька програма змогла продовжити його цифрове життя. Юра був цікавою, розумною, доброю та творчою людиною, що стало для чат-бота головним орієнтиром у спілкуванні, бо чоловік всім цим наповнював і свій профіль в соцмережі.  Розумієте, ми забуваємо, що після нас залишається і цифровий спадок також. А тому всім варто обміркувати, що ж саме ми вкладаємо в нашу віртуальну активність. Адже, можливо, колись ми дійсно житимемо у цифровому просторі вічно...