Глава 9. Мета

Я любив нічне життя у всіх його проявах, можливо й тому довго затримався на посаді охоронця, але все ж як чудово повертатись на колишнє місце роботи у статусі особливого гостя, під косі погляди керівництва. Кріста зустріла мене біля входу, заклопотана та знервована. До виходу на підпільну арену залишалось пів години. Вона відвела мене на дах, в окрему зону, в якій можна поговорити.
Слідували за нами помічники й один охоронець, неприємний, як кілька бандитів, що зустрінуть тебе вночі біля твого дому, виходячи з темряви. Я буравив його поглядом, навіть тоді, коли він зберігав дистанцію й зображав статую, що підпирає стіну. Наразі дах був доступним тільки для особливих гостей, так траплялось завжди, коли організовувались турніри.
— Хвилюєшся? — перепитав у неї.

Кріста хмикнула й відпила напою, поставила склянку на столик й прийнялась виконувати рухи бойового танцю. Я теж володів декількома техніками, що приводять розум до ладу у важкі хвилини, але ніколи не зустрічав таку методику як у найманки: складну й важку, іноді Кріста закривала очі, залишалась стояти на одній нозі, зберігаючи баланс.
Моя голова мала намір луснути від зустрічі з функціонерами корпорації. Я відповів їм, що поміркую. Знав прекрасно, що крайній час відповіді завтра. Війна Хари та Латрії тривала роки й хоч не торкалась звичайного люду, але все ж мала наслідки: свавілля для тих, хто працює на них. Я мав свої мотиви й вже майже вирішив, яку сторону оберу. Мені потрібно декого віднайти, того, хто винен мені життя. Й ця персона ховається під патронажем ворожої корпорації.
Якщо насправді назріває війна двох титанів, тоді прийдуть важкі часи. Так, є інші гіганти ринку й порядку, є й нейтральні, ті, що належать сфері упорядкування життя людини, себто корпорація влади, яка об’єднує у собі органи, що контролюють поліцію й слідкують за Радою. А до Ради входять власники корпорацій й декілька чиновників. Багато компаній є дочірніми від Хари чи Латрії, або підпорядковуються нейтральним.
Мої роздуми перервала лайка найманки. Вона пробубніла щось собі під ніс, натиснула на екран десми й почекала, щоб той погас, відкріпила ремінці й кинула прилад на підлогу.
— Що сталось? — спитав, підходячи до неї.
Мої кайдани на руці, якраз вирішили провести масаж. Така функція є базовою, можна обрати кращий час, іноді ШІ сам аналізує стан організму й проводить процедуру, щоб ділянка на якій прилад знаходиться не мала проблем з лімфою та кровообігом. Тому моя десма приємно завібрувала. Кріста косо глянула на її екран.
— Як часто ти її здіймаєш? — спитала співбесідниця.
— Ну, — задумався, — десь раз на місяць.
— Хоч раз в тиждень звільняйся від кайданів, — пробуркотіла Кріста, піднімаючи прилад, — це корисно.
Звісно, що її десма не постраждала, вона була зроблена з сучасних матеріалів, що важко розтрощити, навіть якщо скинути її з висоти даху клубу, а потім проїхатись вантажівкою. Матеріал максимум — отримає подряпини, але якщо модель зі старіших, то все одно збережуться дані, чіп з легкістю переміщується в нову, кращу версію, яка автоматично починає належати лиш тобі.
— З коханцем посварилась, — тихо мовила, — тепер хвилюється, спокою не дає.
На подібне висловлювання розвів лиш руками: не в моєму праві щось радити їй. Сам нещодавно тільки став вільним у плані відносин й зітхнув з полегшенням.
— Зараз до дядька добереться, — продовжила, — а тому й зв’язок навіть не потрібен зі мною, — вказала на неприємного охоронця, — хоча іноді я думаю, що це їм потрібен захист від мене.

Всміхнувся й відвернувся до неонових вивісок, реклами на будівлях, та всіх радощів третього полюса: хмарочосів й багатоповерхівок. Ми знаходились недалеко від річки, тому повітря було прохолодним.
— Добре, що хоч не знає про моє захоплення, — Кріста підійшла до мене з напоєм у руках, — а то б сюди прийшов, тільки все зіпсує.
— Захоплення? — скептично перепитав. — Для тебе це просто хобі?
— А ти думав, що я кожного дня на право й наліво горлянки комусь перерізаю? — вона вже була біля мене, теж вдивлялась в далечінь. — На моїх руках людської крові немає, хіба що та, яка потрапила від поранень у звичних бійках, але противники залишились живими.
Я знизав плечима, відчув полегшення на руці, характерне тепло розпливалось по кінцівках та йшло далі по тілу. Маленька ейфорія розслаблення, аж захотілось лягти у капсулу й увімкнути режим масажу. Напій був безалкогольним. Бійцям заборонено виходити у стані зміненої свідомості на арени, навіть підпільні. Там є спеціальна процедура контролю: аналізи й чув, що дають показники з десми про стан організму.
— Взагалі мало про тебе думав, — хмикнув, — тільки вдавався в питання: нащо я тобі?
— Бо ти схожий на мого покійного брата, — найманка взяла мою долоню у свою та загнула перший палець, — так, як і я, шукаєш декого з Хари, — мовила Кріста, зазираючи мені у вічі, — тільки про мої справи не базікають п’яні друзі і їх не так легко обрахувати.
Хмикнув тільки, мовчав, тривожно перебираючи в думках, де ж я промахнувся.
— Ну гаразд, — протягнула Кріста, — не легко. Але той, кого ми вчора перехопили з цим красунчиком, — дівчина вказала на охоронця, що й так знаходився біля стіни, — сповістив: твій недруг знає про пошуки й попросив у своїх патронів захисту.
— Краще б вони його відправили погуляти по морських глибинах, — глянув на портові будівлі, що з висоти хмарочоса можна добре угледіти, — з добрим вантажем, прив’язаним до шиї.
— Мій брат був генієм у програмуванні, — мовила вона, опираючись об поруччя й вигинаючись мов кішка, — Латрія теж робить спроби підібратись до цього виродка, тільки не може працювати більш відкрито, бо війна може трапитись раніше, ніж того очікують. А час йде…
— Якщо так, то його може вже не бути у Вермуті.
— Підпільні арени допоможуть дібратись до Хари, вони теж влаштовують у себе видовища, тоді я вивідаю інформацію.
— Так просто? — хмикнув. — Я бився чолом об стіну рік, щоб вивідати його нове ім’я.
— Мені від нього потрібна інформація, — Кріста повернулась до мене, — а далі роби з ним, все, що забажаєш. По руках?
Я прикинув: чи варто воно того… Шукати того, хто навчив мене програмувати, а потім батька підставив.
— А далі? Ми його знайдемо…
— Завдам максимальної шкоди корпорації, — прошепотіла біля вуха, — я відомщу за свою родину.
На дах вийшов посильний, що заклопотано кликав найманку на вихід, вказуючи на час.
— То ти зі мною, Дане? Чи спробуєш впоратись сам?