Глава 1. Гра наново

Мене зустрів екран завантаження.
Звичний. Темний. З напівколами у вигляді мечів. Капсула оновлювалась. Ходу назад вже не було. Старий персонаж видалений. І що я відчував? Смуток, а разом з тим — надію на хороший процес геймінгу. Ще тринадцять відсотків й можна буде стрибати у віртуальний світ!
Робочий профіль надісланий Урії, хоч й запас кредитів у мене ще був. На місяці два вистачить, ще в банку декілька сотень йєн лежить на чорний день. Жив без розкоші. Я пройшов повз ігрове обладнання далі по будинку, бажаючи відвідати кави. Синтетика. Кажуть, що колись напій був неперевершеним, а наразі це суміш кофеїну, барвнику та порошку для рецепторів смаку. Альтернатива є, тільки вартує, як двійка чіпів у спорядження, як нова запчастина до мотоцикла на кібернетичній основі чи механічна кінцівка. До речі я не був фанатом модифікацій тіла, вважав, що без необхідної потреби до них непотрібно вдаватись.
Це альтернатива, якщо в тебе проблеми зі здоров’ям, але відрізатти руку, щоб потім на її місце поставити механічну та відвалити за це купу грошей… Ні! Проєкти роботизації нині припинились після хвилі бунтів та випадів смертей від перших версій бляшанок. Роботи залишились лиш для побуту й фабрик, можливо, десь психопатичні генії науки вже тестують софт для бездушних машин, що замінять людство. Такі здогадки були й не тільки у мене.
Мешкав я в одному з неблагополучних районів Вермута — столиці невеликої країни Альтрус. Взагалі, штучний інтелект, до того, як вийшов закон, що обмежує його використання у сферах пов’язаних з творчістю, політикою, медициною та благоустроєм життя людини, класифікував наш полюс як другий. Всього існувало п’ять. Перший вважався найбіднішим та розташовувався біля звалищ з техно-сміттям, де іноді волали цифровим голосом запчастини механізмів, яких доля занесла у смітник. Другий — краще, такі райони називали в жаргоні мурашниками, адже темні цегляні будівлі справді походили на дім комах. Для своїх — вулиці були умовно безпечними, але краще виходити у справах з козиром в рукаві у вигляді зброї. Найкращим був п’ятий рівень, там навіть справжні дерева на вулиці росли, а не замінялись цифровими голограмами.
Геймерська капсула — прикраса будинку, як і чорний мотоцикл — вірний супутник у вилазках по місту. Все решта — задовольняє базові потреби й добре, як для колишнього охоронця нічного клубу, який у дома проводив мало часу працюючи в режимі «Робота-капсула-трішки сну-робота».
Ще раз продивився анонс обнови. Повідомлення висвітлювалось голографією у просторі. Читав його знову й знову, поки чекав сповіщення від капсули.

«Радійте, ті, що в Хатерані живуть! Веселіться в славу Творців! Оновлення 17.7 вже готове до релізу!
Їх велика длань знову пройшлась над світами Хатерану! Вітайте нововведення!
Сотня квестів — від легендарних, прихованих до звичайних! Тих, що не стосуються події, що наближається. Адже, через тиждень розпочнеться велика погоня за легендарними завданнями! Заінтригували? От і чекайте деталей, вони будуть згодом!
Доступні нові навички для класів, удосконалена можливість створення субкласів, обираючи спеціалізацію!
Політика кланових війн зазнала змін, радимо лідерам ознайомитись з правилами на відповідній панелі. Також, імператорський глашатай світу Ранор сповіщає — володар чекає на гідних воїнів на Великій Арені, бої будуть стартувати через десять днів. Владики других світів згодом доєднаються до щорічної традиції, вже маючи напоготові пречудові винагороди та один епічний квест.
Творці чекають на обрану сотню й на того, хто відкриє новий континент! Ще один світ, наповнений пригодами, міфами й можливостями. Життя чи смерть? Вічність чи забуття на вершині слави — обирати вам!»

Інформація приголомшувала. Змушувала геймерське серце битись у прискореному темпі. Датчик десми тут же просигналізував про зміни в організмі. Відмахнувся від сповіщень й прийнявся читати короткий анонс першого івенту. Розробники підігрівали інтерес раз у декілька днів, даючи публіці крупинки планів, що згодом збирались у намисто.

«На крилах удачі!
Ти готовий поринути у вир квестів, мати змогу відвідати майже всі світи Хатерану без виконання клопітких завдань, фарму ресурсів та вмовляння мага, щоб він відкрив портал? А мати можливість стати одним із першовідкривачів дев’ятого? Вирішуй сам!
Умови наступні: ваш персонаж повинен мати рівень 30. Бажано перебувати у клані, або створити його, навіть бувши одним гравцем у ньому. Формальність, але вона так потрібна. Ще одне з зобов’язань — бути готовим, щоб взяти участь у традиційному турнірі Великої Арени.
Початкові квести будуть даватись автоматично. Доля — рандом ШІ, що відповідає за дану область.
Подія буде відбуватись по етапах, але ті, хто вправні — щасливці. Великий архімаг Маркус, передбачує спад магічної енергії для створення переходів між світами, тому доступ до них буде обмежено. Помудруйте добряче, адже, якщо ваш клан знаходиться у Ягді, а ви вирішили спостерігати велич проклятих війн некромантів на Ліносі, там й залишитесь.
Світ „Кіберніус“ під час першого етапу закриється на технічні роботи, тому всі гравці, що знаходяться у ньому будуть розкинуті по мапах випадково. Не говоріть, що застережень не було, якщо опинитесь у 100+ локації, маючи рівень 35.
Пригоди чекають!»

Складалось враження, що розробники готують дещо приголомшливе. Такого раніше я не зустрічав й мав думку, що на подібний хід творців Хатерану змусила ворожа корпорація. Та, нещодавно випустила першу версію гри «Гладіаторів». Тому й довелось розробникам добряче мізкувати, використовувати всі можливості ШІ, щоб урізноманітнити ігровий процес. Геймери люди прості, бачать щось нове, йдуть туди й пробують.
Як на мене, Глади були сирими й не вартували сильної уваги. Світ з неповними локаціями, багами. Так, незвідані землі манили, дещо інша механіка PvP теж, як й боси.
— Обновлення встановлено, — пролунала система сповіщень капсули; хоч голос був жіночим, приємним, я все одно підскочив від несподіванки, — сімнадцять точка сім. Апарат готовий до роботи!
Слухав звіт машини, відкриваючи кришку, приєднав провід до десми, чіп ввійшов ідеально у слот, ще декілька датчиків, які уловлюють нервові імпульси тіла і я готовий!
Звичний екран завантаження — суміш світів: природа й урбанізм, лицар Древніх часів, його співбрат нашого світу, тільки зброя його була цікавіша — з неоновою підсвіткою.