Глава 49

Розмова із Танасієм була важкою. Мене вичитали за необачність і легковажність. Погрозили усілякими карами, але в решті, нам таки вдалось домовитись. 

Я пообіцяла, що ведмеді допоможуть поприбирати ліс від сміття і не будуть полювати у якомусь  там гаю. А лісовик пообіцяв погодитись виконувати роль буферної зони, щоб не афішувати мою роль у всій цій історії. На тому і порішили.

В особняку, я переказала умови ведмедю. Він на диво відразу погодився, лиш зазначив, що не може поручитись за дітей, але зі свого боку вони зроблять усе можливе, щоб і малі шибеники не бузили в гаю. Богдан взалі був настільки здивований згодою лісовика відкрити шлях до рідних, що не відразу у це повірив.

Вже коли ми йшли лісом, Богдан запитав:

-Як я можу віддячити тобі за все?

-Нічого не потрібно. Ви і так мені допомогли із будинком. Цього цілком достатньо. Просто бережи себе.

-Цього мало. І я обов'язково повернусь, щоб зробити сходи.

-Я буду рада бачити тебе навіть просто в гостях-посміхнулась я у відповідь. -Просто поклич Танасія і він проведе. Але пам'ятай-нікому не потрібно знати про мене. Постарайся взагалі не згадувати про наше знайомство.

-Але чому? Впевнений, що мої рідні захочуть із вами усіма познайомитись і віддячити.

-Кращою подякою буде зберігати моє існування у таємниці. Окрім того, не забувай, що клятва все одно не дасть тобі розсказати зайве.

-Добро. І дякую ще раз!

Наостанок мене заключили у справжнісінькі ведмежі обійми і пішли розкланюватись із Танасієм. Я ж повернулась назад в будинок. Ну що ж, принаймні один тепер у безпеці. Залишилось ще четверо.

Без стуку Богдана у дворі відразу стало якось тихо. Та впасти в просткарнацію мені не дали. Щойно я зібралась піти в будиночок, як Алекс окликнув:

-Аня, почекай будь ласка!

Я зупинилась, гублячись у здогадках. Тим часом, вовк наблизившись якось втратив усю рішучість і зам'явся.

-Алекс не тушуйся-кажи, що хотів. 

-Тут така справа: я вже повністю відновився-я присвиснула, оце швидкість не те що у альпа- Сам дивуюсь, як так швидко-правильно зрозумів мене вовк- І я би хотів кинути виклик батькові. 

-Давай без реверансів-від мене що потрібно?

-А ти би могла домовитись із Танасієм, щоб він моїх вовків знайшов, або хоча б мене пропустив до них?  Без підкріплення батько знову просто позбавиться від мене, не прийнявши виклик.

-Я спробую. Але сам розумієш.

-Розумію… -важко зітхнув вовк- Тут ще така справа. Танасій вигнав наш клан із лісу я і так дивуюсь, як нам вдалось пройти. Зазвичай, лісовик такого свавілля не терпить.

-А як же він тоді твоїх вовків знайде-розгубилась я- якщо вони не в лісі?

-Більшість з них, хоч і в стаї, але з іншого клану.

-Я спробую-довелось знову розвертатись на вихід

Як не дивно Танасій одразу погодився зустрітись із вовком. На мій подив, він відповів лаконічно: "Давно пора старому хвоста відкрутити. Подивимось що за фрукт цей спадкоємець"

Фрукт Танасія влаштував. Вже не знаю, що той пообіцяв, але додому я повернулась без вовка. 

Саллі знову щебетала із альпом, друг так і сидів біля брата, а нянечка куняла навпроти каміну.  Я ж трохи подумавши пішла закінчувати замовлення. Згадка про тисячі від альпа приємно зігріла думки, але коли то буде, а їсти і платити по кредиткам потрібно вже.