Глава 48

Декілька наступних днів прошли на диво спокійно.

Я працювала; народ приходив у себе і активно відновлювався,поїдаючи дари Танасія; Антон не відходив від брата, заставляючи мене переживати за стан друга і навіть альп несподівано "вийняв швабру" приєднавшись до компанії. Від нічого робити чоловіки розчистили двір і взялись впорядковувати його. Після довгих роздумів і з допомогою Чорної, я таки вилікувала ноги вовка і той взявся за відновлення власної форми, облаштувавши своєрідний спортзал під відкритим небом.

Цього ранку, вийшовши у двір особняку, я як ніколи усвідомила наскільки він змінився. І справа не тільки в вичищених газонах і відновлених доріжках. Тут вирувало життя. Звідусіль доносився сміх і шум голосів. Особливий подив викликала картина, на качелях (сама в шоці була, коли вони тут з'явились. Величезні, збиті із цільних невеликих дерев, яких тут у мене і не водилось, а у ліс ніхто із гостів не виходив. Як потім виявилось-це Чорна їх притягнула. Ну а цепку і гвіздки вже Дем'ян підігнав). Так ось на цій самій качелі я виявила безтурботно помахуючу ногами Саллі і щасливого (аж очі протерла, щоб переконатись) абсолютно щасливого Альпа. 

Я вже хотіла йти далі, до Богдана, що якраз щось знову стругав під навісом, як помітила, що вампір, побачивши мене, замахав рукою і поспішив в мою сторону. Настрій відразу погіршився. Усі ці дні ми чесно уникали один одного. Аж ось…  Та цей день не переставав дивувати. Навіть наблизившись альп не змінив свого виразу обличчя. Ні такої звичної гидливості, ні зверхньості на ньому так і не проступило. 

-Можем поговорити-а це взагалі щось нове від упиря.

Я обережно кивнула і ще більш обережно підхопила його під підставлений лікоть, попрямувавши вглиб двору.

-Хто ти?-продовжив нарешті альп, коли ми відійшли трохи далі.

-Тобто?- ніяк не могла прийти у себе від такої переміни у поведінці Іваса

-Ти ж не відьма-О, звинувачення (хоч щось знайоме)- Так хто ти?

-Івас, а яке це має значення?-чесно запитала я

-Просто я не розумію. Я бачив твою силу, я бачу Демона що живе тут. Але дивлячись на тебе я більше не бачу відьми. І я не розумію навіщо ви врятували їх -кивок в сторону особняка- вплутавшись у конфлікт із Лютими. Сірий знайде вас і розтопче. Він не терпить тих, хто руйнує його плани.

-А ти знаєш його?-відразу зацікавилась я- Навіщо він взагалі викрав ірбіса і ведмедя? 

-Звичайно. Він вже багато років підминає під себе весь наш світ. Десь домовленостями, десь шантажем і хитрістю. Ведмеді великий і сильний клан. Думаю вони потрібні йому, як воїни. А ірбіси… Швидше за все йому потрібні їх території, або допуск на них. Знаю, що Сірий багато років добивався розробки шахт. Але не знаю чому коти так противляться цьому. Настільки, що покинули світ і переселились на свою землю.

-Халепа…-протягнула розуміючи, наскільки ми розлютили старого вовка

-Ти що, серйозно нічого не знаєш про наш уклад?

Я лиш пожала плечима. Мол, здогадуйся сам. Альп продовжив:

-Тоді навіщо ти їх рятувала?!

-Не залишати ж? А навіщо я прикрого упиря в свій дім притягнула - тебе не цікавить?

-А скажеш?

-Легко: "не залишати ж". 

-Тобто ти просто влазиш у неприємності із співчуття- якось дивно протягнув Альп і добавив, явно осуджуючи- Це ще гірше… Може хоч заради грошей? Ну скажи чесно-не лякай вампіра.

-Яких грошей, Івас? Десяти доларів в сутку? Та ти мені нервів на більше стріпав тільки при  зустрічі.

На мене взагалі дивились шоковано і не вірячи.

-Ми домовились на десять тисяч. Ти що, не пам'ятаєш?

-Мммм. Ну я тоді трошки не в собі була Десять чула, а решту…  Стоп!-до мене дійшло-Це ж за місяць… 

-Ти мене вбиваєш. Тепер не дивно, що і з демоном якшаєшся. Його тобі також було шкода лишити?

-Та чого ти вчепився того демона?

-Бо це зло у чистому вигляді! Воно нищить все і випалює душу!

-А, ти, добро? - дивлюсь уважно- Чорна не одноразово допомогла мені. І від тебе такого доброго рятувала. А, ти? Що хорошого, ти, зробив за останній тиждень? Я розумію чому ти ненавидиш відьом. Але вішаючи ярлики на усіх навколо, ти не помічаєш ні того, що ховається під оболонкою плоті, ні  власних вчинків. Так подумай: хто з вас більше зло?

-Це якесь збочене сприйняття світу! -прийнявся сперечатись альп- Ми ті хто ми є. Ти ще юна і не розумієш цього. Не можна вірити злу! 

Подивившись на мене альп продовжив:

-Ти ж вже знаєш, що саме відьма із демоном довели мене до того стану в якому ми зустрілись.

-І що це змінює? А їх -кивок в сторону гостей- катував вовк. А мене намагався вбити вампір. А знаєш скільки людей вбиває і калічить один одного? Так що ж тепер всіх ненавидіти, вбивати, ізолювати? Дух, а не тіло оприділяє людину. І я не зміню своєї думки. А ти б краще подумав, як протистояти твоїй дружині і її демону. Бо рано чи пізно вони знайдуть нас.

-Хто ти, відь… -альп замовк прервавшись на півслов.і

-Відь, від -набридли мені ці шпигунські ігри- Відаюча я.

-Як? Вони ж пішли!

-Як пішли, так і прийшли.

- А зло? Відаючі ніколи  не зв'язуються із злом.

-Сама дивуюсь, як з тобою зв'язалась! -не втрималась від колкості на останок.

І залишивши альпа переварювати нову інформацію поспішила до перевертня.

-Бодя, привіт!

-О, привіт! Я якраз хотів тебе шукати-чоловік випростався, потераючи спину

-Тоді давай перший.

-Слухай, я помітив що у вас в будинку сходи завалились. А я, як бачиш, дерево дуже поважаю. Якщо хочеш-я нові зроблю. 

-О, Богдан, це було би супер! Що для цього потрібно?

- Я порахую і напишу-посміхнувся чоловік- А ти що хотіла?

- Навіть не знаю, як почати. Зрозумій правильно-я рада, що ви всі тут живете. Цей будинок і сам ожив із вашою появою. Але мені здається дуже важливим, щоб ти зв'язався із батьком. Це в жодному разі не означає, що я тебе виганяю-лишайся скільки хочеш. Просто тебе ж не даремно тримали у казематах  Як мінімум рідні мають знати, що ти в безпеці.