Глава 37

Коли ми вже мчались по трассі, виїхавши із міста, Чорна перервала напружену тишу, що панувала у машині:

-Ти чого з нею взагалі говорити почала?

-Напевно тому, що когось у машині не виявилось -не втрималась я від шпильки.

-Ну так і їхала би собі. Що я дороги додому не знайду.

І не бажаючи відвлікатись на супернчки просто спросила:

-Де ти була?

-Вона була не одна.

Ось і все. Я не любила їхати так швидко, проте зараз була просто не в стані уповільнитись.Тому далі зосередилась на дорозі і решту шляху ми проїхали мовчки.

Ліс зустрів спокоєм і тишою. Навіть холодний вітерець не пробирав до кісток, а лагідно обіймав, як старий друг огортає обіймами. На душі відразу стало легше. І я зачарована сяйвом зірок, таких близьких, що здається от-от торкнуться чола, присіла на теплий капот авто, спостерігаючи за безхмарним небом. Майже одразу машина хитнулась і поруч прилаштувалось моє зло і я заговорила:

-Думаєш, це нашого гостя шукали? 

-Сумніваєшся?-нігтики Чорної забарабанили по капоті

-Знаєш хто вона чи що воно таке?

-Людина. Відьма. 

-А що у неї з обличчям?

-Судячи за всього-вона впала в немилість у свого демона. Я не мала часу придивлятись, але думаю-це покарання. -кігтики відбивають якусь невідому мені мелодію-  Не схоже, щоб вона була настільки стара, як виглядала. Старі набагато мудріші і небезпечніші.

-Доречі, а чим ти була зайнята? -стараюсь говорити спокійно і хоч дуже кортить повернутись,  я стрималась.

-Допомагала. -цокіт стих і Чорна обережно продовжила- Не заставляй говорити більше. Просто повір.

-Будь по твоєму. Що ти взагалі можеш сказати про все це?

-Не знаю. Не розумію, як Альп міг повестись на Відьму -навіть не дивлячись, я відчула хвилю полегшення- Та ще й так, щоб одружитись. Чи то перша красива жінка, яку він зустрів за своє життя. Дивно це. Такі, як Івас тримаються осторонь відьом і чаклунів.

А я згадала:

-А як вони на приворотну магію реагують?

-Щось знаєш?

-Сьогодні Івас кинувся на мене після того, як я йому саме приворотом і погрозила.

Не змовляючись ми повернулись одна до одної. Чорна посміхалась, піднявши одну брову:

-Знову коментував зовнішність?

-Ага… Дістав!

Чорна хмикнула і продовжила:

-Погано реагують. Вони до ментальної магії дуже чутливі. Тому і уникають усіх, хто на неї здатен.Але про це мало хто знає.

-А Відьма як дізналась? Все одно не скажеш. -відповіді я не чекала, бо вже знала її- Сильний демон. -і дуже захотілось добавити- Вищий.

Чорна  здригнулась, даючи зрозуміти, що я права.

Вітер таки пробрався під куртку і підхопивши пакети ми покрокували в будиночок. 

Передавши наші пакунки Дем'яну, погладила Мяуліку і не дивлячись на пізню годину понесла холодильник Альпу.

Довелось трохи почекати, поки двері відкриються, пред'явивши моєму взору: зкуйовжене руде гніздо на голові Альпа,  невдоволене обличчя, голий торс і смішні піжамні штани з принтом у вигляді великих черепів слюнявих зомбі зеленого, синього і фіолетового кольору (каюсь-це була моя маленька пакость, від якої хтось не втримався, коли купував одяг. Зомбі, упирь не велика різниця.)

-Доставочку замовляли?-  весело проговорила, вирішивши не накаляти обстановку

-Чого? -потер очі вампір- Здуріла Відьма?

Треба ж: альпи з просоння туплять не гірше звичайних смертних.

Довелось помахати холодильничком перед обличчям.

Недовіра в очах вампіра заставила обійти його і поставивши ношу на розпорпане ліжко , відкрити кришку.

Івас підлетів і вихопивши перший пакет, присмоктався голосно ковтаючи. При чому, якщо я не помилилась він його просто прокусив.

Видовище було не для зайвих очей. І я поспішила піти, лиш у дверях повернувшись:

-Від мене ще щось потрібно?

Альп не відриваючись заперечно похитав головою. У яскравому холодному світлі туристичної лампи шрами і рани особливо виділялись на блідій шкірі. А я спостерігаючи за ним розуміла, що злості більше не було. Тепер я зовсім інакше дивилась на цього вампіра.  Допивши перший пакет, Івас потягнувся за другим, але помітивши мій погляд таки відвлікся:

-Що?

-Нічого.-знизую плечима- Просто тепер я розумію, чому ти так ненавидиш відьом.

-Що? -ще не початий пакет був поставлений назад, а вампір напружено повернувся до мене- Що сталось коли ти ходила за кров'ю?

Довелось розповідати, під супровід нервових кроків вампіра, який зупинився лише коли я завершила:

-Я ж попереджав! -рикнув той і відразу замовк.

Прослідкувавши за його поглядом помічаю Чорну, що величезним котом сидить у дверях. Мовчу. 

-Тепер ми всі в ще більшій небезпеці .-Альп нервово розтріпав свою шевелюру ще сильніше.

-Інакшого виходу все одно не було. -і поки мене не перебили, продовжую- Так що відновлюйся, поки є можливість. Це місце не так просто знайти.

-Ти занадто самовпевнена, Відьма.

-А ти занадто впертий. Спробуй забути про те, що я відьма і згадати, що ми у одному човні.

-Раз повірив-ти простак, два повірив-ти дурак -протягнув Альп відвертаючись і підхоплюючи забутий пакет- А за кров дякую. Добраніч.

Ну що ж. Мені чітко дали зрозуміти, що висока авдієнція закінчена