Глава 33

-Ти ж не думаєш, йти за кров'ю?- не встигли ми зайти в будиночок, як Чорна прийняла людську подобу

-А що пропонуєш робити? -мені і самій не хотілось у все це ввязуватись ще глибше

Зло мовчало, а я раптом подумала:

-Слухай, вампір такий впевнений, що я, як відьма, також знаю де кров брати. - Чорна не перебивала і я продовжила - А ти ж, завжди відьмам служила-може ти знаєш інші джерела? 

-Останні покоління були надто слабкі і не знали ремесла. -лиш розвела руками, Чорна- А, якщо у  іншому місті в морг зайти, чи на станцію переливання?

-Так там ж ціла система паролів-явок. І людину потрібно знати свідуючу. Не прийду ж я до першого ліпшого за "живою" кров'ю.

-Не подобається це мені -зітхнула Чорна.

"Зовсім олюднюється моє зло."-подумала, а вголос сказала:

-Доречі, цікаво, чому якраз станції у списку і немає? -пройшлась я по кімнаті- Не вірю, що там не підторговують таким цінним товаром.

-А ти права. Хоча, знаєш, я у лікарнях часто відьом зустрічала. Можливо, він вирішив, що це ваші джерела і ти туди не підеш. Доречі, яке місто він сказав?

-Так -я посміхнулась- Конотоп.

Чорна присвиснула:

-Тоді там, точно все відьмами узурповано.

-Хочеш сказати, що це не просто жарти про Конотопських?

-Яке там! В мої часи це фактично була столиця відьомства. При чому, слабких з відтам швидко випровожували.

-А сама там жила?-не втрималась від цікавості

-Не люблю конкуренції. -ніби й пожартувала Чорна, та щось підказувало, що не все так просто.

Ще трохи посперечавшись, ми таки почали збиратись в Конотоп. Приїхати нам туди потрібно було після п'ятої вечора. Часу ще було вдосталь, але займатись я все одно нічим могла. Тому глянула по картам точки виїзду, прикинула маршрут і банкомати, так щоб назад іншою дорогою їхати. І трохи посидівши, бездумно дивлячись у стіну, вирішила вияснити ще дещо:

-Чорна, а ти коли біль їси-він тобі дає сили, чи навпаки це виснажує резерви?

Зло, що весь цей час спало у формі кішки на підвіконні, прокинулось, потягнулось і зіскочивши, обійшло мене, виходячи з-за спини вже в людській подоб:

-Наповнюється -майже промуркотіла, знову всідаючись на підвіконня- а що?

-Та ось думаю, як мені тримати свою -на мить задумалась, підбираючи слово, щоб не образити- соратницю у гарній формі. Сама бачиш, які часи.

-Є ідеї?-чорне обличчя не змінило виразу, та в очах замиготіли жадібні вогники

-А що для тебе має значення у цій процедурі? 

-Тобто?

-Ну там причина болю, сила чи носій?

Чорна задумалась, проводячи нігтиком по відкосу:

-В цілому-все одно. Біль-є біль. Просто хтось ситніший, хтось легший.

-А, наприклад, якщо у мене спина болить, чи голова-тебе це зробить сильнішою?

-Цілком. Навіть, коли тебе альп доводить-я харчуюсь.

-Оце ні-більше таких гостей ми заводити не будемо, щоб тебе прогодувати -хмикнула я- І з незнайомцями так само все працює? 

-Ну так…-протягнула Чорна.

-А самій жертві це ніяк не шкодить?

-Сам процес ні-майже не задумуючись відповіла Чорна- Якщо не рахувати, що біль це захисна реакція організму. 

-Можна детальніше?

-Якщо коротко: людина зламала ногу-вона болить-на неї не наступають. А от якщо я забрала біль-встає людина, забувшись і травмує ще сильніше. -щось напевно таке було на моєму обличчі, що Чорна поспішила доповнити свою відповідь- Але я можу не все забрати.

-Ага- потерла відаюча ручки- знаю я одне місце, де у всіх щось болить. Пропоную навідатись і перекусити. 

Супротив моїх сподівань, Чорна не виявила особливої радості. Навпаки, таке враження, що перший азарт схлинув і вона ніби закрилась.

-Що сталось? -поспішила я добавити-Якщо не хочеш-це не обов'язково.

Чорна якось зовсім сумно подивилась на мене і таки зважилась сказати:

-Я ж зло… 

-І?

-Не гоже мені людям допомагати.

-Завжди думала, що це добро ратує за правила і мораль. А зло просто робить те, що бажає і вважає за потрібне.

-Хм-оживилось Чорна - А ти права! 

-Ще б пак! Не пасує порядному злу себе стримувати і голодати -підморгнула соратниці і та засміялась, зіскокуючи з підвіконня.

-Слухай,-вирішила я задати ще одне питання, яке турбувало- А чому ти раніше не харчувалась іншими, ну як тоді із фермером?

Чорна зупинилась, пожувала губу (щось вона зовсім на людину стає подібна) і посміхнувшись відповіла:

-До тебе я так не могла.