Глава 38. Скажи їй правду

Двері в кімнату Йорунн відчинилися абсолютно безшумно. Хальвард тінню застиг на порозі, прислухаючись до спокійного дихання сплячої. Захисні контури мовчали, коливань темряви маг не відчув. Добре. Цього разу обійшлося без несподіванок.

Місяць за вікном ледь проглядав крізь гілки дерев, але правителю не потрібно було багато світла, щоб розгледіти обличчя дівчини. Йорунн спала міцно, вільно розкинувшись на широкому ліжку.

Маг зробив обережний крок назад і прикрив за собою двері.

— Усе гаразд?

— Так, з нею все добре.

Ульф, який сидів на краю столу в загальній кімнаті, кивнув. З моменту пожежі минуло всього кілька днів, але приміщення встигли привести до ладу: стіни відмили, внесли меблі, навіть повісили новий гобелен замість безнадійно зіпсованого.

— То про що ти хотів поговорити?

Вони вдвох перебралися в покої правителя. Сьогодні тут було тепло, потріскував розтоплений камін, на низькому столику між кріслами стояла пара винних пляшок і два келихи. Ульф невдоволено цокнув язиком: Хальвард рідко пив, отже розмова буде непростою. А ще поруч із келихами лежав сувій, перетягнутий двоколірним шнуром. Чорний, як ніч, і синій, як небо, — гербові кольори Недоре, що споконвіку позначували те, що належало герцогській родині. 

Погано, дуже погано.

— Гадаю, нарешті в мене є майже усі потрібні відповіді. — Хальвард перший опустився в крісло, відкоркував пляшку та розлив по келихах золотистий напій, що яскраво пах виноградом та сухими квітами. — Я перевірив теорію Йорунн, щодо створення порталів. Мушу визнати, що вона не позбавлена сенсу.

— Ти побудував прохід між світами?

— Не зовсім, — заперечно хитнув головою Хальвард. — Між нашим світом і мостом, але принцип буде той самий: зв’язати усі відповідні вимірам типи магії, потім зробити щось на кшталт магічного балансира. Це надзвичайно витратний процес. Але якщо в Сабіра був час на підготовку, якщо ясновельможний знайде сильного носія темряви, яким може стати сам демон, то… — він гірко посміхнувся й зробив великий ковток.

— І скільки в нас часу?

— Залежить від їхніх планів. Вочевидь, Сабір не хоче ризикувати та відкривати портал поблизу власного дому. А ось у степу — залюбки. Тим більше, що там досі збереглися старі вівтарі темряви — ті самі капища, які народ Йорунн вважає пам’ятками пращурів. Питання лише в тому, чи встиг Сабір зібрати достатні запаси магії та чи погодиться хтось з жерців відтворити цей ритуал. 

Ульф похмуро гмикнув:

— Ми можемо якось цьому запобігти? Заблокувати магію чи щось таке.

— Узагальнено? Ні. Лише завадити конкретному ритуалу в конкретному місці. І зробити це зможе лише заздалегідь підготовлена людина.

— Кепсько. Отже, нам потрібні магічно обдаровані союзники?

— Якомога більше. І до речі про них… Ми дещо проґавили. Забули або не надали значення, а даремно.

— Ну-ну, спробуй здивувати мене ще більше.

— Видіння Йорунн про людину на мосту-між-світами. Вона говорила про них раніше, та я вважав їх лише проблисками магії, що створює ілюзії зі снів та спогадів. Але здається, людина з її видінь реальна і справді кличе її.

— Хтось із демонів чи напівкровок?

— Ні, все простіше і страшніше водночас. Думай, Ульф. Про кого ми забули, але хто пов'язаний із нашою вихованкою нерозривними путами?

Ульф завмер, старанно перебираючи в пам'яті всіх можливих кандидатів. Осяяння прийшло несподівано і вразило своєю простотою:

— Її брат. Конунг Лід.

Хальвард задоволено кивнув.

— Але як? — Чорний Вовк був збитий з пантелику. — Він загинув, хіба ні?

— Тіла не знайшли.

— Давай будемо відвертими: може просто не дуже старанно шукали? Або не впізнали, якщо його затоптали кіньми або сильно понівечили?

— Сумніваюся. Талгату потрібні були докази, аби затвердити свої права на трон остаточно. Він погодився б і на обман, якби знав, як не попастися та не стати посміховиськом усього степу. Ні, Ульфе. І хан, і самі хольдинги шукали ретельно і старанно. Звісно, випадковості теж можливі, але найімовірніше шукати просто не було чого.

— Поясни, — Ульф відставив келих і подався вперед, влаштувавши підборіддя на переплетених пальцях.

— Те, що сталося з Йорунн нещодавно, — це сплеск сили, який для недосвідченого мага темряви часто закінчується смертю. Хтось гине від руйнувань, що відбуваються навколо, інші — від надлишку магії, яка випалює тіло. На жаль, що більші здібності, то вищі ризики. Ми знаємо, що в родині Каніта було двоє обдарованих дітей. Обидва бачили міст-між-світами ще коли жили у Вітахольмі й, здавалося б, їм нічого не загрожувало. Обидва не знали, що відбувається і як це контролювати. Але звідки в них такі здібності?

— Натякаєш, що з їхнім родоводом щось не те?

— Впевнено стверджую.

— І наскільки?

— Їхня мати була квартероном, як і я.

Ульф здивовано свиснув.

— Чверть-демониця, що ховається у степу? Якось не дуже віриться.

— Вона могла не знати про свої здібності. У степу немає магічних жил, там взагалі не вивчають магію, вона була ізольована від будь-якого зовнішнього впливу. Вона була молода, щаслива із чоловіком, її життю нічого не загрожувало. Їхня сімейна темрява просто спала доти, поки Йорунн не знайшла того клятого браслета. 

— І як це пов’язано з Лідом? — обережно уточнив Ульф.

— Я на власні очі бачив, як моя мати-напівкровка створила фізичний перехід між світами. Я сам зміг це повторити. Скільки поколінь має змішатися, аби ця здатність втратилася? Невідомо: можливо, одне, а можливо, й десятка буде замало. Ми знаємо, що на стороні Талгата були імперські маги. Впевнений, їх залучали до полювання на молодого конунга, — Хальвард продовжив нанизувати факти на нитку здогадів. — Якщо вони загнали його до одного з капищ, якщо використали достатню кількість стихій, якщо розпач і лють Ліда вивільнила темряву, сила могла піти у неочікуваному напрямку.