Глава 29.2

***

Світло в домі погасили одразу після вечері. Жінки розійшлася по кімнатах, тільки старий майстер затримався в кабінеті, розглядаючи через збільшувальне скло нещодавно привезені рубіни. 

Обережний стукіт у незакриту дерев'яну віконницю змусив його сіпнутися, втім не впізнати заздалегідь обумовлений ритм він би не зміг. Махран підняв голову, примружився, намагаючись роздивитися щось у темному провалі вікна. Малкон зробив крок на світло й шанобливо вклонився. Ювелір трохи завагався, але все ж кивнув і запрошувально махнув рукою. Малкон з легкістю перемахнув низьке підвіконня, безшумно ступаючи на пухнастий килим. Ювелір одразу прикрив різьблені дерев'яні віконниці, накинув зверху легкий гачок і загасив усі свічки, окрім однієї.

— Занадто ранній час, багато хто ще не спить, ви ризикували, — докірливо зауважив старий.

— Я був обережний, майстре. Кухарка вже пішла, конюх і служниця господині знайшли заняття цікавіше, ніж сидіти у вікна, а ваші прекрасні доньки пів години як міцно сплять.

— Вас могли бачити сусіди.

— Це навряд чи. Бути непомітним — моя робота.

— Можу тільки сподіватися, що це так і є. Як ваше ім'я і звідки знаєте про мене?

— Називайте Малконом. А ваш дім мені вказав шановний…

Старий заперечно махнув рукою:

— Жодних імен. Покажіть якийсь доказ. 

Малкон гмикнув і витягнув із глибини одягу крихітний золотий амулет із тонкою в'яззю візерунків. Брови ювеліра здивовано підвелися.

— Он воно як! Мене, звісно, попереджали, але я гадав, що спілкуватимуся з кимось менш помітним: вас, північан, занадто відрізняє колір шкіри. То чим зобов'язаний?

— У мене послання для нашої спільної знайомої з палацу.

— Усне?

— Так, хоча я волів би передати його особисто, — слова вилетіли надто квапливо, але Махран не звернув уваги.

— Особисто… — насупився старий. — Непросте завдання, але здійсненне.

— Ви допоможете організувати зустріч?

— Звичайно, та на це піде якийсь час. Почекаєте кілька днів?

— Так, — Малкон не став додавати, що готовий чекати хоч місяць.

— Приходьте в крамницю, але не раніше, ніж через тиждень. Якщо мені вдасться все організувати, то у вітрині будуть прикраси з бірюзою. Знатимете, що зустріч відбудеться опівдні наступного дня. Пройдете заднім двором до комори, я залишу двері відчиненими. Звідти є дверцята в окрему кімнату для особливих гостей, і стихії вас збережи видати свою присутність передчасно. В лавці завжди багато покупців, вони не мають нічого помітити. Та й взагалі прошу поводитися вкрай обережно: у мене сім'я і незаміжні доньки, моя репутація мусить залишатися незаплямованою.

— Як скажете, — вклонився нічний гість. — Чекатиму на зустріч.

І вислизнув тим самим шляхом, що прийшов, миттєво розчинившись у спекотній чорноті. Махран ще трохи постояв, прислухаючись до нічних шерехів, але ні кроків, ні скрипу воріт, ні інших звуків не розчув. Мовчали навіть невгамовні сусідські собаки — північанин просто злився з ніччю, ніби сам був примарою.