Глава 23.1

Сабір усміхнувся краєчком губ, через що його напрочуд красиве обличчя набуло хижого виразу. Він встав, витонченим жестом запросив сестру підійти до вогню і легенько стукнув у мідний диск, викликаючи варту.

— Гарячого вина зі спеціями, — він навіть не повернувся до дверей, уважно спостерігаючи за Мейрам. — І нехай принесуть свіжий сухий одяг, щось просте й доречне в дорозі. Потім нікого до нас не пускати, поки я сам не дозволю. — Він дочекався, поки двері зачиняться й неголосно зазначив: — Який дивовижний збіг, я саме думав про тебе. Не бажаєш пояснити, що ви з Ундесом влаштували в Кінна-Тіате?

Мейрам стягнула з плечей мокрий плащ, опустилася в низьке крісло з різьбленими підлокітниками та простягнула руки до вогню:

— Якраз хотіла поставити те саме запитання.

Сабір лише картинно підняв брови. Мейрам злегка хитнула головою і гмикнула:

— Дякую, що поцікавився, як в мене справи. Відповідаю: змерзла, втомилася, розлючена, але ціла.

— Це я й так бачу.

— І якщо тобі цікаво, то я не втекла: Хальвард відпустив мене. Ба більше, люди герцога люб'язно супроводили мене до самого кордону, аби переконатися, що дорогоцінна заручниця покинула Недоре живою та неушкодженою, улюблений брате, — в останнє слово вона вклала все презирство, яке змогла.

Сабір немов не почув, тільки очі його трохи примружилися, вчепившись у сестру не гірше за зубці капкана:

— Я справді радий, що ти не постраждала. 

— Та невже? Я гадала, що саме таким був ваш з Ундесом план. 

Імператор підсунув до каміна ще одне крісло, опустився в нього розслаблено і спокійно, ніби нічого незвичайного й не відбувалося.

— Ні, сестро. Цей план був, скажімо так, запасним. На самий крайній випадок, якби Ундесу не вдалося здійснити хоча б одну з двох доручених йому місій. До речі, цікаво, чому він не упорався. Не поділишся подробицями? Мушу визнати, що цього разу мої інформатори схибили.

— У них не було шансів, бо правду знають одиниці.

— Мене цікавить замах.

— Він провалився. Маленька сіра недоучка герцога змогла вбити трьох досвідчених найманців. Але на твоє нещастя, інші люди радника вижили. Їх допитали, — вона зробила паузу, насолоджуючись моментом, а потім злегка нахилилася вперед і з явною зловтіхою продовжила: —  Знаєш, як правитель Недоре і Чорний Вовк проводять свої допити? Це захопливо, повчально і дуже дієво. Єдиний свідок, який залишився живим, благав про смерть.

— Ти говориш про очевидні речі, не змушуй мене нудьгувати.

— А те, що Ундес підтвердив вашу із ним причетність до вторгнення на землі саянів і до знищення магічного джерела в Недоре, теж тебе не зацікавить? Знищення магії шаманів всупереч стародавнім договорам — це не жарт, брате. Як і порушення кордонів герцогства.

— Вже цікавіше, — Сабір відчутно напружився. — То Ундеса змусили підписати зізнання, а потім стратили? 

— О ні, зовсім ні. Його вбив Ульф Ньорд, — вона розслаблено відкинулася на спинку крісла й посміхнулася холодною, жорсткою посмішкою. — Усього лише одним ударом, здається в спину або в шию. За спробу вбити мене. — Її пальці відтягнули високий комір вбрання, демонструючи залишки синців. — Вочевидь, Ундес вирішив наостанок все ж реалізувати запасний план, подарувавши тобі такий бажаний привід згуртувати проти Недоре всю імперію. 

— Стережися, сестро, — у голосі імператора задзвеніли металеві нотки. — Ти пхаєш носа в те, чого не розумієш. 

— О ні, братику, це ти стережися. Втягнув мене, свою плоть і кров, у брудні інтриги, не попередив про небезпеку, нацькував свого ж радника… Ти не виконав обов’язок брата й правителя: не захистив мене. Ця подорож змусила мене подивитися на конфлікт Дармсуда і Кінна-Тіате трохи під іншим кутом. Запитати саму себе, хто саме має очолювати імперію. І знаєш, зараз я не впевнена, на чиєму боці мої симпатії.

Сабір миттєво підхопився і, упершись руками в підлокітники її крісла, схилився майже до самого обличчя Мейрам.

— Ставиш під сумніви мої права? Нечувана зухвалість. Я можу визнати твої слова зрадою і засудити до смерті. Таке тобі до вподоби? 

— Тільки посмій до мене торкнутися, хоча б одним пальцем, і я розповім усім, що дізналася від Ундеса. Про ваші плани, причетність до замаху, про…

— Не встигнеш, мила сестричко, — Сабір ласкаво провів долонею по її щоці. У тиші пролунав тихий металевий скрегіт і до шиї жінки притиснулося гостре лезо кинджала. Мейрам зблідла, як полотно. — О, вже не така хоробра? Тепер слухай уважно: тебе навіть немає в столиці, ніхто не звинуватить мене у твоїй смерті. Твоє тіло знайдуть на околицях через день чи два. Я буду невтішний. І буду мститися Хальварду — адже хто, якщо не він, здатний на таке лиходійство?

— Може й так, брате, а може й по-іншому, — слова давалися їй важко. — Я залишила письмову розповідь про все, що знаю, довіреним людям. Якщо зі мною щось трапиться, її зачитають на кожній площі кожного міста, і тоді...

Сабір не дав їй договорити, натиснувши сильніше. Мейрам сіпнулася, зробивши даремну спробу відштовхнути брата, однак Сабір був тренованим воїном, а вона — лише слабкою жінкою. Та саме в цей момент пролунав стукіт у двері, неголосний, але наполегливий. Імператор на секунду завагався, потім прибрав зброю. Мейрам ковзнула на підлогу, злякано хапаючи повітря побілілими губами.

— Ніколи не смій погрожувати мені, жінко, — холодно кинув їй Сабір і, повернувшись до дверей, голосно наказав: — Увійдіть.