Глава 21. Ухвалене рішення

Леді Мейрам терпляче чекала під дверима в приймальний покій герцога. Сьогодні зранку вона просила про аудієнцію, однак сталася затримка: у Хальварда було безліч відвідувачів, слід було проявити терпіння. Леді Мейрам коротала хвилини під пильним наглядом гвардійців і слуг, кидаючи тужливі погляди на сонце, що ліниво повзло по небосхилу.

Нарешті двері відчинилися, випускаючи Йорунн. Дівчина на мить затримала гострий погляд на сестрі імператора, вклонилася їй на знак привітання і, не чекаючи відповіді, поспішила геть. Мейрам була рада, що між ними не зав'язалася розмова. Почуття взаємної настороженості між жінками лише зміцнилося після замаху Ундеса. Слідом за Йорунн вийшли люди, з якими Мейрам вела приємні бесіди на урочистій зустрічі. Жоден з них навіть не посміхнувся їй, подарувавши лише холодні сухі знаки поваги.

— Міледі, — підійшов до неї слуга, — герцог готовий прийняти вас.

Мейрам полегшено зітхнула, гостро відчуваючи себе небажаною гостею, що надто затрималася у гостях.

Кабінет Хальварда разюче відрізнявся від приміщення, в якому зазвичай працював імператор. Сабір любив масивні речі, комфорт і розкіш. Його робочі кімнати завжди наповнювали найдорожчі меблі, на стінах красувалися різьблені панно з білого гіпсу й дорогоцінного каміння, коштовну мармурову підлогу вкривали м'які вовняні килими, привезені з півдня. Приймальня у Кінна-Тіате була просторою й напрочуд скромною. Погляд притягував лише величезний камінний портал, оздоблений чорним каменем зі срібними прожилками, та величезні стрілчасті вікна, що відкривали вид на просторий замковий двір. За ним сяяло засипане снігом місто, що плавними каскадами спускалося в долину. Темно-сині дахи й шпилі веж розтинали блідо-блакитне небо, легкий вітерець ліниво грав вимпелами й прапорами. 

— Міледі, вже вдруге мушу просити вибачення за затримку, — Хальвард, а слідом за ним і Ульф, чемно підвелися. — Сподіваюся, очікування не зруйнувало ваші плани.

— Не страшно, зрештою, я не була зайнята нічим важливим.

— То чим можу бути корисним?

Усмішка Мейрам була подібна до зимового сонця: холодна і трохи сумна. 

— Одразу до справ? Весь час забуваю, наскільки північани не схильні до церемоній. У Золотих землях на привітання не заведено витрачати менше чверті години. Утім, так навіть легше. Я б хотіла дізнатися у вас про найближчі плани щодо лорда Ундеса і мене.

— Щодо вас у мене немає ані найменших планів. Ви вільні користуватися моєю гостинністю стільки, скільки вважаєте за потрібне, так само як і покинути Недоре за першим бажанням.

— А радник імператора?

— Він залишається моїм бранцем і не повернеться додому найближчим часом.

— Ви вже сповістили імператора про замах?

— Ми, скажімо так, дозволили йому дізнатися новини з двох джерел: від своєї довіреної людини в місті й офіційну версію, передану через гінця, — Ульф ввічливо підсунув Мейрам стільця із високою спинкою та сам влаштувався навпроти. — Наскільки мені відомо, імператор мав отримати обидва звіти позавчора.

— Ваші люди вміють швидко доставляти звістки.

— Така їхня робота, — не став заперечувати Чорний Вовк. — Змушувати ясновельможного непокоїтися через брак відомостей якось не ввічливо.

— Як люб’язно з вашого боку.

Ульф встав й злегка вклонився, втім Мейрам знов повернулася до Хальварда.

— У мене є до вас одне прохання, сподіваюся, ви не відмовите, — їй дуже хотілося здаватися твердою, хоча насправді впевненості вона не відчувала ані на краплю. — Я добре обміркувала все, що почула від тієї істоти й від вас. Мушу визнати: я геть нічого не розумію в магії. Це не робить мені честі, але хоча б позбавляє непотрібних ілюзій і змушує розмірковувати над власним майбутнім. А заразом — і над  моїм впливом на подальший перебіг подій. Але мені не вистачає інформації. Я маю поговорити з лордом Ундесом.

— Ви хочете зустрітися з ним особисто? — підняв брови Хальвард.

— Так.

— Ви ж розумієте, що він не буде особливо радий вас бачити?

— Розумію, але більше мені нема до кого вирушити по відомості. Я маю повернути контроль над власною долею. 

— Боюся, для цього вам потрібно буде повернутися у Дармсуд.

— Звісно, — просто озвалася вона. — Ще місяць тому я припускала можливість залишитися в Кінна-Тіате. Втекти сюди від обов’язків. Можливо, — вона кинула швидкий погляд на Ульфа й посміхнулася самими кінчиками губ, — скористатися шпаринкою в законах, знайти не тільки захист, а й щось більше… 

Чорний Вовк пхекнув від настільки відвертого натяку.

— Прошу вибачення, міледі, — схоже, їй дійсно вдалося змусити його почуватися ніяково.

— Не лестить собі: нещодавні події змусили мене багато переоцінити. І навіть якби мої плани здійснилися, брат скористався б ними точнісінько так, як зробив би це, якби на мене напали чи зґвалтували. Сабір не дозволив би мені провести залишок життя в Недоре, хоча для мене це зараз найбезпечніше місце. Як іронічно.

Ульф примружився:

— Ви дійсно збиралися шукати захисту від свого ж брата в людини, яка є найбільшою загрозою для трону імперії?

— Не є, поки сам цього не захоче. А ви не хочете, правда ж? — Мейрам глянула прямо в очі Хальварду.

— Не хочу, — оманливо м'яко відповів він, — але буду, якщо мене змусять обставини. Ви маєте зрозуміти, леді Мейрам, що мої амбіції згоріли в полум'ї війни багато років тому. Але за мною стоять люди, яких я маю захищати. Їхні інтереси вищі за мої, а тому у своїх рішеннях я вільний лише до певної міри. Іноді ті, хто досяг вершини, не мають права обирати.

— Справедливе зауваження, — вона згідно схилила голову. — Я почула ваші слова і приймаю їх. На мій погляд, це розумна відповідь обережного й далекоглядного правителя.

— У такому разі вислухаєте мою пораду?

— Вважатиму за честь.

— Вам не варто повертатися до брата. Там на вас не чекає нічого доброго. Можливо, та істота злегка спотворила факти, і ваша доля досі не вирішена. Але якщо ви повернетеся до двору в Дармсуді, рано чи пізно загинете. Я не можу дати вам прихисток, більш того, маю довезти вас кордонів цілою й неушкодженою. Але я можу допомогти вам загубитися після. Імперія величезна, та й за її кордонами життя не закінчується. Ви можете відправитися у настільки далеку подорож, що навіть ясновельможному вас не знайти. Це не буде легко, але так у вас більше шансів вижити.