Глава 10. Свято

Перша година минула в невимушеній бесіді ні про що. Мейрам щедро ділилася свіжими новинами й доброзичливо слухала розповіді Віали про традиції зимових свят в Недоре. Втім, коли спокійна мелодія розсипалася спалахом швидких веселих акордів, вона жартівливо плеснула у долоні:

— Маю поділитися з вами таємницею: я прибула так далеко на північ не тільки заради приємної бесіди, —  леді Мейрам кинула багатозначний погляд на Ульфа. — Лорд Ундес взяв на себе сміливість пообіцяти мені близьке знайомство з дивовижами Кінна-Тіате. Та жінка завжди залишається жінкою. Перш ніж роздивлятися місто, я б хотіла зрозуміти його жителів. А що може допомогти в цій непростій справі краще, ніж танці? Лорде Ульфе, мені трохи ніяково, та етикет не дозволить вам запросити мене першим. Тож доведеться мені самій запросити вас, — у її прекрасних очах, здавалося, можна було остаточно загубитися.

Ульф піднявся і, обійшовши стіл, з поклоном простягнув їй руку.

— Танцювати поруч з вами — честь для мене.

Це стало сигналом для всіх інших. Поступово зал заповнився парами, одна мелодія змінювала іншу майже без паузи. Невдовзі Віала кинула на Хальварда запитальний погляд і, отримавши мовчазну згоду, також підвелася:

— Прошу вибачення. Мушу приділити увагу іншим гостям, аби вони не відчули себе покинутими. 

Вона стримано вклонилася й відійшла. Поруч із Хальвардом залишився тільки лорд Ундес. Практично весь вечір до того він мовчав і пив один келих за іншим, не втручаючись у перебіг бесіди, але тепер, відставивши вино вбік, обернувся до герцога.

— Чудовий вечір. І добре, що нарешті ми поговоримо без зайвих свідків. Леді Мейрам чарівна супутниця, але, боюся, що наші розмови можуть здатися їй утомливо нудними. 

Хальвард ледь помітно посміхнувся.

— Або страшенно цікавими, адже леді Мейрам — справжня представниця своєї сім’ї.

— Тим більше причин не переобтяжувати її жіночий розум зайвими клопотами, — погляд Ундеса ковзнув по людях, які танцювали, але затримався на Йорунн, що завмерла біля однієї з колон.

— Добре, тоді до справ. Сподіваюся, ви привезли нам вісті про добре здоров'я нашого повелителя, — останнє слово Хальвард вимовив з ледь помітною інтонацією, яку за бажанням можна було трактувати, як нотку теплоти, або як майже непомітну долю насміху.

— Дякувати небу, імператор здоровий. Він шле вам привітання від усього свого воістину безмежного серця, — Ундес оцінив слова герцога, і, звісно, оцінив правильно.

— Радий це чути.

— Втім останніми тижнями ясновельможний Сабір дещо збентежений і перебуває в сумнівах. Події минулого літа засмутили його. Кажуть, ви знайшли в давніх манускриптах відомості, як посилити свої магічні здібності. І навіть провели ритуал за допомогою жертви, що мала королівську кров.

— Сумніваюся, що ясновельможному цікаві дрібні подробиці.

— Це так. Тільки факти та їхні наслідки. Та непорозуміння із вами — сильний удар по цілісності імперії. Як показав час, ми переоцінили важливість виходу до моря і користь, яку може принести Талгат. Серед знаті зріє невдоволення, — лорд Ундес зробив багатозначну паузу, однак Хальвард не вимовив жодного слова, даючи співрозмовникові можливість розвинути свою думку далі. — До речі, прийміть мої щирі вітання. Я далекий від світу магії, але навіть мені відомо, якою важливою частиною вашого життя є набуття учня. Адже мені правильно передали, що ви знайшли ученицю — ту саму дівчину з коротким волоссям, що ми мали радість бачити на ранковій церемонії привітання?

— Все правильно, це вона.

— Що ж, сподіваюся, вона виявиться гідною великого дару, — лорд Ундес відсалютував правителю келихом. — Хто вона? Де ви знайшли таке рідкісне диво?

— Її ім'я Йорунн, вона зі степових народів. Прибилася до одного з південних гарнізонів, тікала від війни. Втім, гадаю, вам це добре відомо.

— Гарне в неї ім'я... королівське, — усміхнувся лорд Ундес.

— І до того ж досить поширене, наскільки мені відомо.

— Маєте рацію, — не став сперечатися радник. — Немає сенсу витрачати час на пусті збіги, бо у світі магії походження не відіграє жодної ролі. Інша річ, коли ми говоримо про долю держави, — він знову відвернувся від зали й заговорив трохи тихіше. — Як вам відомо, імператор офіційно не призначив спадкоємця, що дає окремим людям привід відкрито заявляти про свою непокору. Множаться неприємні розмови, повзуть чутки. Деякі безумці наважуються ставити під сумнів процвітання ясновельможної родини в майбутньому.

— Це не безумство. Це — справедливі сумніви, — прозвучало досить різко. — До чого ви хилите, раднику? Хочете запитати, чи маю я відношення до цих чуток? Ні, не маю. Вам не гірше за мене відомо, що розпалювати смуту в Золотих землях не в моїх інтересах.

— Не маю жодних сумнівів у вашій вірності престолу, — у голосі радника виразно продзвеніла впевненість у зворотному. — І все ж буквально днями сталася одна вкрай важлива подія: одна з рабинь Сабіра народила дитя.

— Тим краще для імперії. Передайте ясновельможному мої найщиріші вітання.

— Сабір поки не визнав прав за цією дитиною, принаймні публічно, але династію буде продовжено, це факт. Та імператор молодий, він може залишити свою спадщину синові, народженому в законному шлюбі з вільною жінкою, — лорд Ундес зробив виразну паузу. — У Золотих землях безліч гідних дівчат зі знатних родів. Однак шлюб імператора — подія виняткового ступеня важливості. Подія, яка може залікувати багато старих ран.