Глава 10. О ролях та історії

Кортеж посланця ясновельможного імператора Сабіра Ахунда вар Наіля з роду Фарріт, найсильнішого мага чотирьох стихій на континенті, що панував в Золотій імперії, в'їхав до Кінна-Тіате ясним і холодним сонячним ранком. Містяни зустріли його з пошаною, але прохолодно-настородженою. 

Йорунн саме вмостилася на одному з десятків виступів міського муру, коли мідні сурми розірвали вранішню тишу. Кортеж, прикрашений стягами із золотою лілією на червоному тлі, супроводжував загін почесної варти з прапорами Недоре. Віала трохи перегнулася через парапет, намагаючись розгледіти деталі.

— Дивно. Супроводження неповне. Тобто, декого я не бачу, хоча точно знаю, що він мав би бути тут.

— Ти про Арена? Так, Ульф ніби казав, що в нього якесь окреме доручення. Правитель чекає на звістки від нього сьогодні ввечері або завтра.

По обличчю Віали ковзнула тінь розчарування, але вголос вона вимовила зовсім інше:

— Терпіти не можу офіційних візитів.

— Чому?

— Бо, по-перше, вони страшенно напружені. Ми маємо стежити не тільки за власними словами, а й за поглядами й навіть посмішками, аби не образити когось, чи не дати приводу для дурних пліток. Буде багато занадто допитливих поглядів, зайвих дотиків, шепоту за спинами. А по-друге, за всю історію існування тіперії жодного разу жоден з цих візитів не приніс Недоре додаткового спокою. Самі ускладнення.

— І скільки часу охоплює ваша спільна історія?

— Сама не знаю напевно, — Віала трохи зніяковіла, — втім не менше декількох десятків століть. І повір, розбіжностей навіть за останні років двісті накопичилося немало.

— А які найважливіші?

Йорунн сперлася ліктями на огорожу, подумки викликаючи вогонь і намагаючись роздивитися дрібні деталі: вирази облич вершників, їхню зброю, герби на прапорах. Вийшло погано, зображення тремтіло і пливло, наче у спеку. Зовсім не так, як колись на схилі гори, коли її силу скеровував Хальвард. 

— Недоре не визнає рабства, а Золоті землі багатіють ним, — Віала обома руками вчепилася в край теплого плаща, наче різко замерзла. — На відміну від інших провінцій ми маємо армію, що не підкоряється наказам малої імперської ради. Проте в нас немає власних храмів, де б навчали жерців стихій — це виключний привілей Дармсуда. А ще в Хальварда — єдиного в імперії члена ради — є привілей не підкорятися її наказам. Так зване «право суперечності», яке в Дармсуді відверто називають непокорою. 

Йорунн від здивування навіть про кортеж забула.

— Члена ради? Тобто, Хальвард є офіційним радником Сабіра?

— Лише формально, але так, за правом крові йому має належати одне з місць. 

Віала озирнулася й не втримала посмішки:

— Виглядаєш так, наче раптово помітила море посеред пустелі. Невже ніколи не замислювалася, що означає його титул?

— Так… Але… — вона й справді почувалася дурепою. — Просто я гадала, що це — звання того, хто володіє цією землею. Можливо, титул, на який погодився хтось з його предків, коли Недоре увійшло у склад імперії після війни, або щось таке.

— Недоре ніхто й ніколи не утримував силою. Міату — так, Зелені острови — теж, хоча й значно пізніше. Втім, цей край, як і Золоті землі, був основою імперії від самого початку. Тільки Дармсуд став містом тріумфу імператора та його першого сина, а Кінна-Тіате — містом заслання молодшого. Саме він — Гайя Роалд — започаткував рід темних магів.

— То Хальвард — його нащадок?

— Навіть більше: окремі представники старої знаті вважають, що зараз у нього більше прав на трон, ніж у Сабіра. Річ у тім, що рід Гайї Роалда не переривався за час існування жодного разу. Здібності до магії темряви завжди переходили від батька до сина, хоч і не завжди сила була настільки потужною, як у Хальварда. А гілка старшого брата якраз переривалася: одного разу корону успадкував племінник імператора, бо в ясновельможного не було власних дітей. Пізніше на трон зійшла жінка — єдина дитина, що володіла потужним даром чотирьох стихій. Батько Сабіра став найслабшою ланкою в ланцюжку: він визнаний законом бастард сестри імператора — знову не було прямих спадкоємців. До речі, Сабір досі не одружений, жодна з наложниць не народила довгоочікуване дитя. Є ті, хто відкрито подейкує про зміну влади.

— І багато є прихильників цієї ідеї?

— Байдуже: Хальварда не цікавить трон. Він ясно дав це зрозуміти, особисто доставивши зі скарбниці й передавши ясновельможному вінець його батька перед коронацією. На деякий час цього вистачило. Незадоволені замовкли, зрозумівши, що герцог не бажає міжусобної війни. Однак минуло вже десять років, а Сабір усе ще не подарував країні ні миру, ні процвітання, ні навіть спадкоємця. Брат вважає, що ситуація з дитиною залишається такою, щоб не дати старій знаті альтернатив. Аби позбавити ясновельможного корони вистачить навіть бастарда, а для управління країною — регентської ради.

— В імперії законність народження важить менше магічних здібностей?

— Імператор має утримувати рівновагу між світами, так у нас кажуть, — трохи зашарілася Віала. — Безглузда приказка, хіба що під світами розуміти різні клани, землі та народи. В ясновельможній родині нерідкі випадки визнання законними обдарованих побічних дітей. Стихійна магія дуже стійка, обов'язково проявляється в нащадках, якщо зустрічалася хоч у когось із батьків. А в Золотих землях задатки є у трьох із п'яти місцевих жителів. Крім того, стихійність, на відміну від темряви або  здібностей саянів, дуже легко розбудити, розвинути й посилити. Звісно, були винятки, як із тим випадком, коли коронували жінку: четверо її братів були абсолютно позбавлені дару.

— Хальвард не стихійник, та все ж імператор побоюється його?

— Бо політика — це не про здоровий глузд, справедливість чи якусь міфічну рівновагу. Це про жагу до влади та можливість втілити її тут і зараз, — губи Віали вигнулися в жорсткій посмішці, більш схожої на гримасу болі. — Сабір недовірливий, жорстокий і вкрай цілеспрямований. Хальвард не поділяє його цінностей, тому герцогство все більше виходить з-під протекторату імперії. Вже зараз нас пов'язують лише формальні домовленості, навіть кордон між Недоре і Золотими землями ми охороняємо двома окремими військами, залишаючи широку нейтральну зону між ланцюжками прикордонних фортець. Цим активно користуються всі, хто тікає від жорстоких законів: колишні раби, вигнанці, незадоволені правлінням роду Фарріт. Недоре офіційно не дає захисту втікачам, але усі, хто добирається через гори до нейтральної смуги, можуть розраховувати на заступництво нашого герцога, якщо принесуть присягу вірності Недоре, Міаті, Зеленим островам і особисто Хальварду. Сабір розлючений, але вдіяти нічого не може.