Глава 8. Посланець

До приїзду посланця імператора все було приготовлено заздалегідь. Щойно його кортеж перетнув кордон Недоре в Сірих горах, у столицю помчав гонець. Наступного дня Хальвард, а разом з ним і найближчі до нього люди, знали все, починаючи від імені й титулу посланця і закінчуючи його особистими пристрастями в їжі та питті.

— Його звуть Ундес Чагатай Шона, — Хальвард виклав на стіл перед Йорунн кілька замальовок вугіллям.

З паперу на співрозмовників дивилося кругле обличчя з характерним для кочівників розрізом очей. Чоловік був немолодий, але й не старше п'ятдесяти, з колючим поглядом і щільно стиснутими губами. Пряме темне волосся було заплетене в косицю, що падала на одне плече, підборіддя прикрашала акуратно підстрижена борідка. Йорунн він одразу не сподобалася: занадто недобрий вираз обличчя й занадто гострий погляд. 

— Звідки він?

— Зі степу. Кажуть, його предки належали до того ж роду, що й предки Талгата.

— Який дивовижний збіг, — процідила Йорунн.

— Якби ж то. Ундес належить до «нової знаті». В імперії всі аристократичні родини йдуть або від старих шанованих родів, у яких народжуються діти з магічним даром, або від тих, кого звеличують за заслуги. Так сталося і з Ундесом Чагатай Шона: він надав якусь послугу батькові Сабіра, ясновельможному Наілю, близько двадцяти років тому. Ундес одразу показав себе відданою людиною, а ще — безжальною, розумною і швидкою на розправу. Усього за рік він став довіреною особою і радником ясновельможного. Ундес рішучий, спостережливий, погано освічений, але у нього чудова пам'ять. Він завоював повагу не тільки відданих псів імперії, а й декого зі старої знаті, що свідчить про неабиякі здібності. У момент смерті Наіля він був допущений до імператорських покоїв і став свідком останньої волі ясновельможного. Можливо, що Ундес Чагатай Шона за наказом батька Сабіра став на перший час кимось на кшталт тіньового регента. Цікаво, що сам радник ніколи не виявляв честолюбних амбіцій, вірою і правдою служачи імператорському дому. Рідкість для Золотих земель, — підбив підсумок Хальвард.

— Не розумію, чому Сабір послав саме його, — Ульф був похмурий і задумливий. — Ундес не любить тебе настільки, що немає ні найменшого шансу на спокійні переговори. Та й Кінна-Тіате для такої зустрічі не найвдаліший вибір. Хіба що саме це й треба імператору — конфлікт і смута в серці герцогства.

— Ми справді не любимо одне одного, — не став заперечувати правитель. — Але заради Сабіра радник змію проковтне, не те що вшанує нас своєю присутністю. Йорунн, він дуже небезпечний. Ундес був одним із тих, хто палко підтримував вторгнення у Великий степ. Не залишайся з ним сам на сам. Не вір жодному його слову. Не дозволяй втягувати тебе в жодні розмови, особливо про події позаминулого літа. Він не маг, та напрочуд добре відчуває небезпеку. З моменту коронації Сабіра саме руками Ундеса на страту за підозру в змові було відправлено десятки людей. І, треба сказати, далеко не всі з них були невинні. Так, і до речі, про змій.

Хальвард розкрив другу теку і вийняв звідти ще один портрет. Цього разу з паперу дивилася жінка. Вона була приголомшливо, напрочуд красива. Блискуче, довге, трохи кучеряве волосся, чуттєві, не надто повні губи, очі розміром з озеро і такі ж глибокі, тонкі брови, вигнуті в легкому подиві, ідеальні пропорції всіх рис обличчя. Йорунн тихо зітхнула, проводячи рукою по своїх обстрижених пасмах. Ульф стиснув зуби й тихо вилаявся собі під ніс.

— Це леді Мейрам, єдинокровна сестра імператора. У них один батько, але Мейрам — незаконнонароджена дочка Наіля від заміжньої жінки, вона старша за Сабіра рівно на рік. Була одружена. Кілька років тому її чоловік загинув на полюванні, залишивши дружині чималі статки й родове ім'я: Мейрам бінт Латіф бен Шихаб ал-Хафс, якого до шлюбу вона була позбавлена. Не дивлячись на те, що за традиціями Золотих земель можна визнати лише позашлюбного сина, і то за відсутності законних спадкоємців, але не дочку, Мейрам зараз одна з найзавидніших партій в усій імперії. Ясновельможний не поспішає пропонувати її руку нікому, мабуть, розраховуючи залишити династичний шлюб на особливий випадок. Та її візит — це щось особливе.

— Вона така красива, — Йорунн тихо зітхнула.

— Красива, заможна, із титулом. А ще — з сім’ї, що вчиняє масові криваві страти та розв’язує війни, — доповнив Ульф. — Чудовий вибір. І одного б із головою вистачило, щоб нам допекти, чого ж чекати від двох? Може, краще Йорунн забратися якнайдалі від столиці, поки ще не пізно? Я особисто проводжу і повернуся, щоб зустрічати високих гостей.

— Сам знаєш, який вигляд це матиме. Хочеш, щоб за вами по всій країні шпигунів відправили? Ундес їде перевірити, хто вона і чи справді її поява не означає відкритого заколоту. Нехай перевіряє, але на нашій території, в нас на очах, оточений пошаною, турботою і моєю вартою.

— Коли вони прибувають?

— За два-три дні, залежно від того, з як забажає подорожувати леді Мейрам. Якщо я маю рацію, то вона віддасть перевагу комфорту, а не швидкості.

— На нас чекають цікаві зимові свята, — зітхнув Ульф. — Добре хоч саяни встигли прибути раніше, тепер немає потреби зустрічатися з матінкою потай від Ундеса і Мейрам.