? Розділ 7 — “Петля гри”

Після того, як Невідомий зник, світ навколо затремтів.
Поверхня під нами розкололась, небо згорнулося в темну спіраль,
і все навколо потонуло у зеленому сяйві.

“Перезапуск світу… 1%... 12%... 39%...”

Я прокинувся біля старої річки.
Все виглядало знайомо — трава, дерева, сонце.
Але коли я обернувся, побачив табличку, вбиту прямо в землю.
На ній — лише слово:

“ЩЕ РАЗ.”

Я почув голос друга:
— Terra, ти живий?.. Я бачив, як ти впав!

Він підбіг, але щось у ньому було дивне.
Його скіни блиміли, мов лампочка.
І коли він рухався — звук кроків звучав із запізненням, як луна.

— З тобою все гаразд? — спитав я.
— Так… наче… — він зам’явся. — Хоча… я вже бачив цей момент.

Світ завис.
Риби в річці перестали рухатись.
Хмари зупинились.
А потім усе раптом перезапустилось.

Я знову стояв біля річки.
Той самий кадр.
Той самий вітер.
Той самий звук води.

І знову табличка.
Але тепер на ній було інше:

“ТИ ПОВТОРЮЄШСЯ.”

— Це… це якась пастка, — сказав я. — Ми у петлі.

sun_cat325: “Він нас тестує…”

Ми пішли вперед — і раптом світ почав мінятись у реальному часі.
Дерева розтягувались, будинки перевертались, трава перетворювалась у камінь.
Час ламався.

“Перезапуск світу… 99%... завершено.”

Я озирнувся — sun_cat325 зник.
Тільки його нігтем залишена лінія на землі.
І поруч — табличка, вся з червоного тексту:

“КОЖЕН РЕСПАВН — ЦЕ СПОГАД.”
“КОЛИ ТИ ЗРОЗУМІЄШ, ЧОМУ ВІН ЗРОБИВ ЦЕ — ПЕТЛЯ ЗУПИНИТЬСЯ.”

Світ почав перезапускатись знову.
І знову.
І знову.
Кожного разу — трохи інший.
На третій спробі я побачив власне тіло —
мертве, біля тієї ж річки.

А в чаті з’явилося повідомлення:

[unknown_player]: Ти вже був тут.]
[unknown_player]: Але цього разу — може, вийде.]