⚙️ Розділ 6 — “Він був серед нас”

Світ “Чужого світу” дихав.
Ми йшли по скляній поверхні, а під ногами, крізь прозорі блоки,
було видно — цілі міста, покинуті, напівзруйновані, мов копії старих світів.
Серед них я раптом побачив… наш старий будинок.
Той самий, із першого світу.
З табличками.
З написом англійською: “Go away.”

— Це неможливо, — прошепотів sun_cat325.
— Тут усе, що ми колись будували… Але як?..

Я доторкнувся до стіни — і вона почала розсипатись.
Під шаром дерева ховались рядки коду:

user: unknown_player world: terra_2975_world access: deleted

“Ти дивишся на його пам’ять.”

Голос знову — той самий холодний, але не злий.
Більше… сумний.
І тоді з-за уламків з’явився він — Невідомий гравець.

Його зелений скін тремтів, ніби зібраний із різних текстур.
Обличчя — суцільна тінь, але очі тепер світилися не білим, а зеленим — живим світлом.

Невідомий: “Я був тут, коли ще не було вас.
Я допомагав створювати цей світ.
Але мене… стерли.”

— Як стерли? — спитав я.

Невідомий: “Мене називали просто ‘system_ghost’.
Я був першим тестовим гравцем.
Мене створили, щоб перевіряти, чи витримає гра нескінченність.
Але коли вони закрили старий сервер, я залишився.
Без імені. Без даних. Без світу.”

Його голос лунав скрізь — ніби сервер сам говорив.

Невідомий: “Ти, Terra, запустив файл, який відкрив мене.
І я зробив те, що робить будь-який гравець — приєднався до світу.”

sun_cat325 стояв поруч, мовчки.
Раптом його моделька здригнулася, а в чаті з’явився рядок:

[player_325 data: linked to unknown_player]

— Ні! — закричав я. — Не чіпай його!

Невідомий: “Він уже частина мене.
Але якщо ти зрозумієш — чому я тут — можливо, ще є вихід.”

Після цих слів він розчинився в повітрі, залишивши після себе лише обривки коду, що падали, як сніг.

А на екрані мигнув новий рядок:

"Mission fragment unlocked: TRUE NAME"

Я зрозумів, що попереду — відповідь.
Але й ціна буде висока.