? Розділ 3 — “Голоси коду”

Після того, як sun_cat325 зник за краєм карти, я довго стояв і дивився у порожнечу.
Табличка з написом «Чужий світ чекає» більше не світилася, але коли я натиснув E, щоб перевірити інвентар — він був порожній.
Жодних предметів. Навіть руки гравця — просто темна текстура, без тіней, без рухів.

Я спробував розімкнути гру.
Esc — не працює.
Alt+Tab — нічого.
А тоді, зненацька, в навушниках почувся звук — наче коротке шипіння, потім тихий, цифровий голос.

"...Terra... ти мене чуєш?..”

Я застиг.
Це було не в грі.
Це йшло поза грою.
Мій Discord був вимкнений, навушники не під’єднані до мікрофону.
Але голос звучав чітко, холодно.

“Ти зайшов у неправильний світ.”
“Твій друг уже не той, ким був.”

Я почав рухатись уперед — по блоках, що світилися зсередини, немов дихали.
Під ногами земля утворювала вузор, схожий на код: рядки символів, які рухались і зникали.
Один із рядків затримався довше:

"player_325.corrupted"

Серце застукало швидше.
sun_cat325… “пошкоджений”?

Навколо мене раптом з’явилися написи у повітрі — прозорі, ніби повідомлення в консолі, але я їх не викликав:

> load fragment_97? [Y/N] > Y > fragment_97 found... > voice data: unknown_player

І потім знову — той самий голос, тепер гучніше:

“Я не ворог… але ти відкрив двері. Їх не можна було чіпати.”

У цей момент екран блиснув червоним, і все навколо почало “танути” — блоки текли вниз, як лава.
На секунду я побачив силует — той самий зелений гравець із першої книги.
Але цього разу він не просто стояв.
Він дивився прямо на мене.
І напис з’явився сам собою:

[Невідомий гравець приєднався до світу.]

Світ почав дрижати, звук зірвався у гул, і я почув останнє:

“Ти не можеш втекти. Ти вже в коді.”