Розділ пʼятий : Тінь спокуси в нічній тиші

Минув рівно місяць відтоді, як Соломія переступила поріг цього розкішного замку. Місяць неймовірно важкої праці, стертих пальців, запаху дорогих миючих засобів і постійної напруги. Але цей місяць приніс і те, заради чого вона терпіла всі труднощі — її першу повноцінну заробітну плату.

Коли на її картку впала сума у двадцять п'ять тисяч гривень, у Соломії від щастя перехопило подих. Вона ніколи в житті не тримала в руках таких грошей. Довго не роздумуючи, вона одразу зробила те, що планувала з першого дня: двадцять тисяч гривень вона переказала на спеціальний рахунок на майбутню операцію для мами, відчуваючи, як величезний камінь спадає з плечей. А решту п'ять тисяч вирішила вперше за довгий час витратити виключно на себе. Вона замовила в інтернеті неймовірно м'яку, приємну на дотик шовкову піжаму ніжно-кремового кольору та купила той самий розкішний французький шампунь із ароматом ванілі й екзотичних фруктів, яким таємно захоплювалася у ванній кімнаті замку.

Із подругою Нікою вони продовжували регулярно зідзвонюватися телефоном. Ніка раділа за успіхи Соломії, хоча й дивувалася, чому та майже не бере вихідних. Але Соломія не хотіла втрачати жодної зайвої копійки, адже кожна зміна оплачувалася за підвищеним тарифом.

Після того скандального вечора з Романною минув місяць. Віктор остаточно розірвав із нею будь-які зв'язки, жорстко заблокувавши всі спроби колишньої нареченої повернутися чи виправдатися. Проте цей розрив і зрада залишили глибокий слід на душі чоловіка — він став ще більш замкненим, похмурим і почав вечорами шукати розради на дні склянки з дорогим віскі.

Був пізній вечір. Соломія завершувала чергову зміну і піднялася на другий поверх, маючи намір перевірити порядок у спальні хазяїна. Проходячи повз, вона помітила, що важкі двері до його кімнати прочинені.

Всередині панував напівмрак. Посвічувався лише блідий місячний світловий потік із панорамних вікон. Віктор сидів на краю величезного ліжка, опустивши голову, з розстебнутим коміром сорочки. Поруч на підлозі валялася порожня пляшка елітного алкоголю. Він був помітно п'яний, розбитий важкими спогадами і самотністю.

Соломія вже хотіла непомітно відійти, щоб не турбувати його в такому стані, як раптом її погляд випадково впав на нього, і вона завмерла. У ту ж секунду Віктор різко підняв голову. Його важкий, затуманений алкоголем погляд зупинився на ній у проході.

— Ей... ти. Зайди сюди, — пролунав його хрипкий, низький голос, сповнений п'яної туги.

Соломія відчула, як у неї повністю зблідли щоки. Вона хотіла заперечити, але ноги самі зробили крок уперед. Віктор був настільки п'яний, що ледь контролював свої слова і рухи, але від цього він здавався ще більш небезпечним і привабливим водночас.

Вона обережно переступила поріг:

— Ви... ви щось хотіли, пане Вікторе? Вам допомогти?

Він гірко й п'яно усміхнувся, дивлячись на неї знизу вгору:

— Бачила, що я тут сиджу?.. Хочеш засудити мене? Подивитися, як господар замку опустився на саме дно через чергову брехню?

— Ні... що ви, я й не думала... — розгублено прошепотіла Соломія, відчуваючи, як серце калатає десь у горлі.

— Правда? Або ти боїшся, що я тебе звільню за те, що побачила це? — він підвівся з ліжка, хитаючись, і повільно рушив до неї. Його очі блищали в темряві якось по-особливому гаряче. — Ні... я не звільняю.

Він підійшов занадто близько. Соломія відчула стійкий запах дорогого алкоголю і його парфумів. Несподівано його рука простягнулася вперед і легким, але твердим рухом підняла край її темно-синьої спідниці.

Соломія тремтячим голосом випалила:

— Що... що ви робите?! Досить, ви ж хазяїн...

Віктор нахилився до самого її вуха, дихаючи гарячим повітрям:

— Я п'яний... але не сліпий. Я ж чудово бачу, як ти дивишся на мене щодня. Ти хочеш мене, Соломіє. І я... я теж хочу тебе.

У ту мить повітря в кімнаті наче розжарилося. Соломія хотіла заперечити, хотіла сказати, що він неправй, але слова застрягли в горлі. Вона дійсно з першого дня втрачала голову від цього чоловіка, але статус, прірва між ними та страх перед наслідками зупиняли її. Проте зараз його дотик, його нестримна енергія розбивали всі перешкоди.

— Ви... ви п'яні... — ледь чутно видихнула вона.

— Так, я п'яний, — пробурмотів він, різко притягнувши її до себе, і в ту ж секунду його губи жадібно й пристрасно накрили її губи.

Соломія більше не чинила опір. Вона здалася цій шаленій спокусі, відчуваючи, як уся її воля та розсудливість розчиняються в цьому поцілунку. Віктор підхопив її на руки, міцно притиснувши до стіни коридору біля спальні. Його довгі пальці зарилися в її волосся, розплітаючи тугу косу, а подих ставав усе гарячішим.

Він притиснувся губами до її шиї, залишаючи легкі пестощі, і хрипко прошепотів у самий розпал пристрасті:

— Хочеш... я зроблю тобі добре язиком ? Зроблю так, щоб ти забула про все на світі...

Соломія задихнулася від хвилі неймовірного задоволення, що розлилося по тілу, і, заплющивши очі, ледь чутно, але абсолютно свідомо прошепотіла у відповідь:

— Так... я хочу... робіть...

Нічна тиша в замку здавалася особливо густою та важкою. Коли перші хвилі пристрасті й одурманюючого алкогольного туману трохи розвіялися, Соломія прокинулася в напівтемряві кімнати. За вікном стояла глибока ніч, місяць ховався за важкими хмарами, а в повітрі відчувалося прохолодне дихання наближення ранку.

Вона лежала на широкому ліжку, закутавшись у шовкове простирадло, і раптом до її свідомості різко повернулася сувора реальність. Усе, що сталося кілька годин тому, пронеслося в голові яскравими, обпалюючими спалахами.

Боже... що я наробила? — промайнуло в її думках із жахливим усвідомленням. — Я переспала з власним хазяїном! З людиною, яка найняла мене прибирати цей замок, у якої зовсім інший статус, інше життя, інший світ!

Паніка накотилася холодною хвилею. Соломія не хотіла зустрічати ранок тут, у його ліжку, коли він остаточно протверезіє і подивиться на неї своїм звичним холодним, байдужим поглядом. Вона різко, але якомога тихіше вискочила з ліжка, швидко знайшла свій одяг і розкидані речі, натягла їх на себе тремтячими руками. Намагаючись не видати жодного зайвого звуку, вона вислизнула з кімнати господаря, пройшла темним коридором і зачинилася у своїй скромній кімнаті для персоналу.