Глава 13.

Після роботи мене зустрічає чоловік. Цілує та допомагає сісти в машину. Відчуваю, що Сергій напружений.

• Як розслідування? – починаю розмову.
• Є зрушення, - сухо розповідає, - Працівники посольства займаються незаконними речами. Я думаю, що вони вважають, що ти почула якусь конкретику й хочуть прибрати тебе.
• Але ж це не так!
• Та вони цього не знають, тому нам потрібно їх випередити, - накриває мої руки своєю, - Не переживай, Анатолій гарний спеціаліст, він впорається.
• Я вірю тобі, - тихо говорю.
• Це сьогодні принесли мені в офіс, - Сергій витягує документи з портфелю і не дивлячись на мене кладе їх мені на коліна, - Я повторюсь, я це ніколи не підпишу.
• Сергію, - тепер я накриваю його руку своєю, - Я просто не встигла дати відбій! Я забула!
• Правда? – вдивляється в моє обличчя, - Тож в мене є шанс?
• Так, - тихо відповідаю.
• Ти не пошкодуєш, - обіцяє.

Донька зустрічає нас на ґанку. З розбігу застрибує на тата й вже з його рук цілує мене. Миємо руки та сідаємо вечеряти. Мама вже все накрила.

• Розкажете, як пройшов ваш день? – запитує Сергій Машу і мою маму.
• Ми малювали, катались на роликах і готували вечерю, - відповідає дівчинка одночасно жуючи салат.
• Доню, потрібно спочатку пережувати, а потім відповідати, - пояснюю я.
• Валентино Михайлівно, і як ролики? – жартує чоловік.
• Мої лишились в минулому столітті, - сміється мама, - А у Маши гарно виходить.
• Ви прибідняєтесь, - лестить Сергій тещі.
• Ні-ні, це точно без мене!
• Вмовили! – здається чоловік, - Вечеря дуже смачна!
• Дякую! – відказує мама.
• А твій день як пройшов, Олено? – повертається до мене.
• Як завжди, робота, - знизую плечами, - На диво, клієнтів побільшало, - дивуюсь.
• Це ж добре! – говорить чоловік, - До речі, я про це хотів поговорити.
• Про що?
• Про клієнтів, - пояснює, - Я сьогодні подумав, чому це я за переклади плачу чужим людям, коли в мене рідна дружина має перекладацький бізнес?
• Тату, а чому ти платиш чужим людям? – ставить руки в боки Маша, а ми сміємось.
• Ну, зверніться до нашого відділу продажу, вони направлять вам комерційну пропозицію, - пропоную я.
• Доня! – вигукує мама.
• Я жартую! – сміюсь, - Завтра направимо тобі договір на обслуговування.
• Я розраховую на суттєву знижку, - говорить Сергій.
• Тату, це ж не чужі люди! – зауважує донька, а ми покочуємось зі сміху.

Ввечері Сергій хоче знову піти спати в іншу спальню, але я беру його за руку і веду в наше ліжко, чоловік здивовано дивиться на мене, а я знімаю сорочку та обіймаю його за шию. Першу мить він в ступорі, а потім шалено накидається на мої губи, при цьому обережно вкладаючи мене на постіль. Руки й губи Сергія всюди. Моє тіло палає. «Я тебе кохаю!» - лунає. Він? Я? Заснули ми лише під ранок втомлені, але щасливі.