Глава 9.

Мамі довелось все розповісти, але на диво вона не влаштувала істерику, а мовчки швидко зібралась і поїхала з нами. В домі на нас вже чекають кілька охоронців, які доповідають чоловіку, що все перевірили і нічого підозрілого не виявили. Потім виявилось, що Сергій звільнив Галину Семенівну.

• Але чому? Вона стільки років у вас працювала? – дивуюсь.
• Вона працювала на моїх батьків, - пояснює чоловік, - А в цьому домі господиня ти, тож тобі доведеться набрати своїх працівників.
• Я прошу вибачення, що втручаюсь, - подає голос один з охоронців, - Але зараз краще не приводити в дім нікого нового.
• Думаю, що якийсь час ми впораємось і самі, - запевняє мама.
• І ще одне, - невпевнено говорить Сергій, - В нас пустий холодильник. Тож вечерю доведеться замовити.
• Не треба нічого замовляти, - заперечує мама, - Я забрала продукти з свого холодильника, тож сьогодні ми голодні не залишимось, а завтра з’їздимо в магазин.
• Краще, Ви напишете перелік, що треба, а хтось з хлопців з’їздить і все купить, - говорить охоронець, - Вам краще кілька днів побути вдома.
• Добре, - погоджується Сергій, - У Маші саме починаються канікули.
• Але я не зможу сидіти вдома, - зауважую, - В мене справи.
• Ти будеш їздити зі мною, або з охороною, - обіймає мене чоловік, - Розберемось.
• Машуня, йди-но пограй в своїй кімнаті, - пропонує мама, - А ми з тобою, - звертається до мене, - Пішли готувати вечерю.
• Авжеж, - йду за мамою в кухню.

Хлопці вже принесли пакети з продуктами. Дивно, але я буду готувати тут вперше за вісім років! Галина Семенівна і на гарматний постріл не підпускала мене до «своєї» кухні.

Після вечері всі швидко розійшлись. Мама наполягла, щоб охоронці також поїли. При чому всадила всіх в їдальні за один стіл. Сергій не заперечував та спокійно спілкувався з ними. Якщо б це побачила Галина Семенівна, або батьки чоловіка, в них був би апоплексичний напад! Я завантажила посуд в посудомийну машину й пішла в спальню готуватись до сну. Сергій вкладав Машу. Мама пішла до себе.

Я сиділа перед дзеркалом, розчісувала волосся після душу і перебирала в голові події дня. Клацнули двері, чоловік підійшов до мене та поклав руки на мої плечі. Я напружилась.

• Я ляжу в іншій спальні, - Сергій нахилився, поцілував моє волосся і тихо вийшов.

Вночі довго не могла заснути, крутилась. Нарешті вирішила піти в кухню та випити таблетку валеріани. Накинула халат й капці і тихенько вислизнула із спальні підсвічуючи собі телефоном.

• Оленятко, що трапилось, - чую голос чоловіка з вітальні.
• Не могла заснути, - заходжу в кімнату і бачу бокал та пляшку віскі на столі, - А ти що?
• Теж не спиться, - сідає назад на диван, - Складеш мені компанію?
• А давай, - раптово вирішую, - Думаю, що це не гірше за валеріану.

Чоловік приносить бокал, лід й пляшку пепсі із бару. Робить мені коктейль.

• За тебе, - підносить свій бокал, щоб цокнутись.
• За нас, - цокаю своїм бокалом об його.
• Коли я був маленьким, - тихо говорить чоловік після тривалої паузи, - Дивлячись на те, як живуть мої батьки, я поклявся, що ніколи не стану таким, як вони, - замовкає, а потім продовжує, - І порушив обіцянку дану самому собі. Успіх у бізнесі звів мене з розуму. Загрався. Озираючись назад, я розумію, що ти намагалась мене зупинити, а я, бовдур, нічого не бачив. Не хотів бачити, розуміти! І ти опустила руки, - робить ковток віскі, - Чому?
• Що чому? – не розумію.
• Чому ти перестала намагатись повернути мене?
• Побачила тебе із секретаркою.
• Що?
• Так, - підношу бокал до рота, - Хотіла зробити тобі сюрприз, приїхала до тебе в офіс і .., - чоловік опускається біля мене на коліна та утикається обличчям в мої.
• Знаєш, я не знаю навіщо я це робив, - іронічно посміхаюсь у відповідь, - Я дійсно не знаю! – заперечує, - Я чітко розумів, що мені ці жінки не цікаві і не потрібні! В цьому не було нічого нового чи бажаного! Просто фізіологічний процес! Іноді мене нудило від самого себе, але я не міг зупинитись!
• Мене також нудило від тебе, - зізнаюсь.
• Мені і в голову не приходило, що ти все знаєш! – зізнається Сергій, - Я в страшному сні не міг собі це уявити! Я знав, який біль тобі це завдасть і чомусь був впевнений, що ти не в курсі.
• А я все знала.
• І мовчала, - зітхає, - Бо не знала, що від мене очікувати, уявляла найстрашніше. І мала на це право!

В місячному сяйві бачу, як по щоках чоловіка котяться сльози. Мої очі також мокрі.

• Оленятко, - витирає руками моє обличчя, - Я знаю, що таке пробачити не можна, але я доведу тобі, що мені можна довіряти, я зроблю все, щоб ти знову покохала мене, тому що мені без тебе не жити!

Обіймаю чоловіка у відповідь, ми довго ще так сидимо, не говорячи ні слова. Я, мабуть, задрімала, тому що Сергій підіймає мене та несе в ліжко. Накриває ковдрою, цілує в щоку і тихенько причиняє двері за собою. А я провалююсь у сон.