Глава 5.
Година обіду збігає швидко. Ігор не торкається неприємних тем, говоримо про новинки музики й кіно, жартуємо та багато сміємось. По поверненні, в приймальній за чашкою кави на мене чекає Юрій Кривенко. Здається, вони з Людою не нудьгували. Дай Боже подрузі щастя! Вона його заслужила.
- Привіт! – вітаюсь, - Проходь!
- Привіт, красуне, - підводиться з дивана і йде за мною, - Прекрасно виглядаєш!
- Дякую! Ти чекав чогось іншого?
- Сльози, соплі, - сміється, - Розлучення, все ж таки.
- Ну, вибач, - ґлузую, - Наступного разу врахую побажання громадськості.
- В мене мало часу, тож до справ, - стає серйозним чоловік, - Як він сприйняв?
- Був шокований, не вірить, що це реально.
- Дамо йому три дні оговтатись, - інструктує мене адвокат, - Ти цю тему не підіймай, чекай запитань від нього.
- А якщо він мовчатиме?
- Тоді в понеділок я направлю йому угоду про розлучення офіційно на адресу реєстрації. Якщо він її не підпише, тоді подаємо позов до суду про розлучення і про визначення місця проживання дитини. Обидва варіанти пакетів документів вже готові.
- А Маша?
- А що Маша?
- Він її забере?
- Чому це? – дивується чоловік, - В нас суди на боці матері. Іноді, навіть, занадто.
- Але, - починаю.
- Не накручуй себе, - кладе мені руку на плече, - Якщо б він хотів відібрати доньку, ти б вже це зрозуміла.
- Не знаю.
- Але моя тобі порада, - робить паузу, - Не дражни його.
- Ти про що?
- Ти розумієш про що я, - пильно дивиться на мене, - Завжди краще домовитись мирно, не доводити справу до суду. Пам’ятай: ласкаве телятко дві матки ссе. Тож будь спокійною, не істери, не роби необдуманих вчинків, не вигулюй перед ним своїх залицяльників і як тільки що, відразу до мене. В мене має бути повна інформація!
- Я зрозуміла тебе, - відповідаю після паузи, - Але ти помиляєшся, йому байдуже на мене, головне, щоб я його перед людьми не ганьбила. Єдине, що його зараз задіває, це те, що це не він подав на розлучення, а я.
- Олено, ти недооцінюєш себе, - посміхається, - Я бачив твого чоловіка, ми навіть знайомі. – Юрій бачить вираз мого обличчя й швидко пояснює, - Це поверхневе знайомство, в нас немає спільних інтересів і думаю, що він мене навіть не пам’ятає. Але мені здається, що ти не до кінця розумієш його мотивацію.
- Можливо, - не хочу розвивати цю тему
- В будь-якому випадку, це моя робота. Ми підписали договір і я буду захищати твої інтереси, - не наполягає чоловік, - І як адвокат, і як друг.
- Дякую тобі, - обіймаю його.
- Поки нема за що, - розриває обійми і йде.