Глава 4.

Наступного дня я дісталась до офісу досить пізно, по 12-й: зранку були справи в податковій і страховій. В кабінеті на мене чекав величезний букет червоних троянд. Впізнаю свого чоловіка! Я зняла пальто, взяла вазу та понесла її до конференц-зали.

• Я допоможу, - перехоплює ношу з моїх рук Ігор в коридорі, - Куди нести?
• Дякую! Я переоцінила свої можливості, - посміхаюсь партнеру, - В конференц-залу, будь ласка.
• А я думав на смітник, - підморгує мені хлопець.
• Шкода такий букет, - сміюсь.
• Ти надто добра!
• Звідки ти знаєш?
• О! Вчора весь офіс приник до дверей твого кабінету і що? – повертається до мене Ігор, після того, як поставив на стіл вазу.
• Що?
• Все тихо і спокійно, - розводить руки, - Ніяких криків, биття посуду, сліз і заламування рук!
• У мене в кабінеті немає посуду, - ґлузую, - І які висновки зробив колектив?
• Що ти свята!
• А якщо серйозно, які плітки ходять?
• Боже, яка в мене репутація! – театрально хапається за серце хлопець, - Хлопець-пліткар. Що може бути гірше?
• Не блазнюй! – легенько тицяю його в плече кулачком.
• Всі, як завжди, на твоєму боці, - стає серйозним друг, - І якщо вже час ікс настав і все таємне стало явним, а ми все ще живі і на плаву, пропоную це відсвяткувати?
• Не кажи гоп, поки не перескочив!
• А ми ще не перескочили?
• Звісно, ні, - відповідаю.
• Але просто пообідати ми можемо? – тихо запитує.
• Ігоре, не треба., - прошу.

Хлопець до мене залицяється. З самого початку. Раніше я прикривалась шлюбом, а що робити зараз, не знаю. Не хочу втрачати надійного друга і партнера.

• Ти ж вже пішла від нього.
• Так, але я не готова до нових стосунків, - пояснюю.
• Давай просто пообідаємо разом?
• Добре, - здаюсь.
• Зайду за тобою за півгодини, - притримує для мене двері.
• Домовились, - повертаюсь до себе в кабінет.

Сідаю за стіл, щоб розібрати до обіду хоча б пошту.

• Олено, до тебе Сергій, - оживає комунікатор голосом Люди.
• Запрошуй, - зітхаю, попрацювати не вийде.
• Привіт, кохана! – підходить до мене чоловік, нахиляється і легко цілує в губи, - Чогось такого я і очікував, - посміхається озираючись.
• Чого? – не розумію.
• Квіти, - пояснює, - Викинула?
• Ні, - потискаю плечами, - Віднесла в конференц-зал.
• Ти не любиш пафос, тому я підстрахувався, - витягує ліву руку з-за спини, в якій тримає одну червону троянду і подає її мені.
• Дякую! – беру квітку, встаю і ставлю її в маленьку вазочку.
• Пообідаємо разом? – запитує.
• Ні, - відповідаю, - Мене вже запросили.

Лунає стук в двері, вони відчиняються і заходить Ігор.

• Півгодини пройшли, - озвучує причину приходу хлопець.
• Знайомтесь, це Ігор Панасенко, мій партнер, - представляю колегу, - А це мій чоловік, Сергій Коваленко.
• Приємно познайомитись, - потискають один одному руки чоловіки, хоча вираз обличчя в обох не відповідає сказаним словам.
• Тоді, наступного разу, кохана, - повертається до мене чоловік і розвертається, щоб піти.
• Сергію, - затримую я його.
• Що? – обертається ще раз.
• Завтра у Маші виступ на танцювальному гуртку, - озвучую прохання доньки, - Якщо в тебе буде час, приходь в Палац мистецтв о 16-й.
• Я буду, - відповідає і йде.

Ігор подає мені пальто і ми йдемо обідати в кафе неподалік.