Епілог

            Пам'ять до Яринки повернулася не одразу, але все ж повернулася. Спочатку якимись фрагментами, а тоді батько захотів познайомитись із ріднею Єгора. Тому вони втрьох вирушили до столиці на гостини. От там вона й згадала усе, пусковим механізмом став чоловік з черепом на шиї, якого вони зустріли в метро. Вона знову відчула страх, а тоді накрилась ковдрою подій, що трапилися з нею в Києві.

       Вона спитала в Єгора, чому він не прийшов раніше, адже з моменту коли вони повернулися у свої тіла, минуло понад місяць. А він чесно усе розповів, як Вероніка благала бути поруч, як казала що боїться зірватись. А він її жалів, думав й справді рятувати подругу, хоч серце й належало Яринці, все ж Вероніка була другом дитинства. Планував трохи побути, а тоді приїхати до неї.

         Вероніка спершу намагалася жити нормальним життям, Єгор допоміг повернутись на роботу в кафе, де працювала Яринка. Ввечері приходила в гості до Єгора й Галини Миколаївни, яка знову фиркала у бік дівчини. А в якийсь день, хлопець знайшов її з передозуванням. Відвіз у лікарню і зарікся рятувати пропаще, але й рятувати більше не було кого. Зранку подзвонили, Вероніки не стало, зупинилося серце.

      Допоміг бабусі з похованням, адже вона була опікуном, хоч вже й повнолітньої. А тоді вирушив до Яринки, сподіваючись на майбутнє.

        І от вона сидить перед ним, точніше нею. Маленьке дівча загорнуте в рожеву ковдрочку, медсестра забирає її на руки й запрошує до виходу. А там на неї чекає родина. Єгор з величезним букетом польових квітів усміхається й досі дитячою усмішкою, а поруч з ним, за руку з Галиною Миколаївною усміхається точна його копія. Маленький Михась. Батьки теж чекають на маленку Святу — Ольгу.

Батько погодився на весілля, але після того, як вони довчаться. Ці пів року виявились дуже складними, хотілось голубити й обіймати свою наречену, а доводилось вдовільнятись дзвінками та листуванням в соціальних мережах. В червні, склавши всі іспити та захистивши диплом, він першим потягом примчав до неї.

Бабуся продала квартиру Вероніки, оскільки отримала її у спадок як опікун, за ці гроші вони придбали двокімнатну квартиру у Львові, куди оселились після весілля. Через рік вмовлянь, Галина Миколаївна й собі продала квартиру і гайнула у місто Лева. По черзі з Катариною Іванівною, вони допомагали з малим Михаликом.

Єгор відкрив власну секцію з джиу-джитсу, оскільки робота з дітьми приносила задоволення. Спершу орендував невеличке приміщення в підвалі, паралельно працюючи в клініці — реабілітологом. Згодом уклав угоду на кілька років, взявши в оренду велике приміщення в новобудові, найняв декількох тренерів.

На Михайлику та Ользі, вони вирішили не спинятись, за кілька років після дівчинки, народилася ще одна, а за нею ще двоє. Так виповнилась мрія про велику родину в Катарини Іванівни, яка в онуках душі не чаїла.

Дякую мої любі, за те що дочитали! Особлива подяка тим, хто не зважаючи на перерву в цілий рік, дочекався її фіналу.

А тепер завітайте до нової історії!