19. Яринка

         Як виявилрсь, жити самій не так вже й страшно. Квартира привелася до ладу, за кілька днів вона вже почувала себе як вдома. У більшій кімнаті, де раніше була батьківська спальня, серед речей знайшлась шкатулка з прикрасами. Яринка продала декілька прикрас, цього вистачило перекрити борги по комунальним послугам. Спершу ії мучило сумління, а тоді вона подумала, що батьків Вероніки все одно не повернути, а боррги віддати потрібно.

        З першої повної зарплати, вона придбала деяких дрібничок у вітальню, зробивши її більш затишною. А ще придбала вазон, назвала його «Григорієм». Спершу хотіла завести кота, згадавши про свого Степана, але вирішила, що поки вистачить фікуса. З ним вона щовечора говорила, бо наважитись піднятись до Єгора так і не могла. Інколи йшла в гості до Галини Миколаївни, але поверталася до приходу хлопця. Хоча одного разу він все ж повернувся додому, саме тоді коли вона вирішила ненадовго заскочити в гості.

         Вона не те щоб не хотіла з ним розмовляти. Не знала з чого почати, а він схоже й не особливо то й бажав. Бо якби хотів, то вже б підійшов. Отак крутилося в голові у Яринки, яка виправдовувала свої страхи.

       Тим паче останнім часом Яринка багато працювала, оскільки у Наталі постійно хворів син, а посидіти не було з ким. Перші дні вона виходила з ним на роботу, але тоді в хлопця піднялася висока температура і вони лишились вдома на тиждень. Яринку не напружувала робота, навпаки. Їй весь час хотілось щось робити, вона навіть записалася на танці в наступному місяці, а щоб не профілонити, заплатила наперед.

            А ще вона купила перші у своєму житті джинси. Мама з татом не одобрювали штани на дівчині, казали на такий одяг мужланський. У Вероніки в гардеробі було декілька, але таких щрб подобалось ні. Тому Яринка пішла і обрала ідеальні для себе, з високою посадкою, такі щоб не надто обліплювали стегна, але й не були ніби мішком.

          Сьогодні ж вона вирішила піти далі. Перед роботою, вона зробила хвостик замість коси, витягла дві прядки волосся попереду і закрутила плойкою. Зі столика дістала косметику, яку спершу хотіла викинути і нанесла трохи блискучих тіней, туш та рожеві рум'яна. Поглянувши на себе в дзеркало, Яринка усвідомила, що вже звикла до своєї зовнішності. До обличчя Вероніки.

           День минав звично. Ближче до обіду в кафе прийшов чоловік, що бував тут останніми днями і залишав хороші чайові. Яринка завжди обслуговувала усіх з прсмішкою, він не був виключенням. Разом із готівкою, він вклав свій номер телефону. Дівчина вирішила повернути записку і дати зрозуміти чоловікові, що вона не шукає відносин. Дівчина швидко повернулась до столику і люб'язно пояснила все.

         А потім помітила Єгора. Серце закалатало з швидкістю порухів крилець колібрі, здавалося якщо воно сповільниться, то зупиниться зовсім. Значить не байдуже. І як виявилось їм обом. Хоча й хлопець швидко втік, Яринка вирішила більше не гратися в кішки-мишки, а розставити усі крапки над «і». Як саме, розбереться потім, якщо не погубить усю свою впевненість до кінця дня.

           Якось так ті думки роїлися в темній макітрі, що дівчина не одразу помітила чоловіка з квітами підходячи до дому. Того самого, що давав свій номер сьогодні в кафе. Вона вже збиралася удавати, ніби не помітила чоловіка й його пафосний величезний букет червоних троянд, які в Яринки одразу засоціювалтся з кров'ю. Але він перекрив шлях до під'їзду, тим самим змусив звернути на себе увагу.

— Куда ты спешишь, красавица?— його масний голос викликав приступ нудоти.

— Додому, втомилася після робочого дня. — дівчина натягнула ввічливу усмішку, сподіваючись швидко вийти з цієї ситуації. — Та й на мене чекають.

— Ярина, давайте проведем хорошо время, вместе? — він зробив два кроки до неї, але при цьому все ще відгорожував прохід до дверей.

— Я ж сказала, на мене чекають. — усмішка зтерлася з обличчя, але тон залишався все ж такий самий ввічливий.

— Не придумывай. – чоловік опустив букет донизу, лівицею потер підборіддя, провів поглядом вздовж усього тіла Яринки, від чого ті пробив мороз. — Я следил за тобой несколько дней, ты сама живешь, домой сама ходишь.

— Я…— дівчину почало трясти, якби вона не хотіла залишатися спокійною, проте його стеження за нею дуже лякали. — Мій хлопець живе поверхом вище.