Розділ 43.

Ранок весілля розпочався, як і годиться в турецьких традиціях, з підготовки, якою займаються всі родичі та близькі друзі. У маєтку Караглу вже почали збиратися гості. Атмосфера була переповнена хвилюванням і передчуттям свята. Прекрасні букети квітів були підготовлені та розставлені на столах, дерева прикрашені гірляндами з квітів та ліхтариками, а ззаду дому розкладалися столи з делікатесами, обов'язковими для такого важливого дня: смачні страви, ароматний плов, випічка і різноманітні турецькі солодощі.

У кімнаті нареченого, Орхан стояв перед великим дзеркалом, дивлячись на своє відображення. Він був одягнений в класичний чорний костюм, який підкреслював його витончену постать. Орхан виглядав елегантно і впевнено, але в його очах відбивалася невизначеність. Він не відчував того трепету, який зазвичай переживають наречені перед таким важливим моментом. У його серці не було радісного хвилювання, а тільки відчуття внутрішньої порожнечі.

Гості вже почали сходитися, серед них було чимало знайомих осіб. Родина, друзі, і навіть деякі партнери Орхана. Серед запрошених була і Лейла, яка прийшла разом із Бораном і Джаном. Вона виглядала незвично гарно: її темно-синє плаття підкреслювало її витончену фігуру, а її блакитні очі світилися спокійною впевненістю. Озкана не було, ще не завершив свої справи в Стамбулі, що не дозволило йому бути тут у цей день, хоча він і був на диво запрошеним.

Коли церемонія почалася, всі розмістилися на своїх місцях. Лейла стояла в першому ряду, поряд з Бораном і Джаном, уважно спостерігаючи за подією. Орхан стояв на своєму місці, очікуючи, коли наречена з'явиться.

І ось вона з'явилася — Есме, спускаючись по сходах у своїй чудовій біло-рожевій сукні. Вона була гарною, світлою, із заплетеним волоссям, що виглядало неймовірно витончено, а у волосся була додана фата, яку позаду Есме несла Айше. Всі погляди були звернені на неї, і навіть Орхан не зміг би не звернути увагу на її привабливість. Але він так і не відчув того, що очікував. Його серце не затрепетало, не стукало з хвилюванням, як повинно було бути у цей момент. Він просто стояв, спостерігаючи за нею, і в його думках промайнула зовсім інша картина.

На цих самих сходах, в минулому, буквально нещодавно, була Лейла. Він згадав, якою вона була красивою, гордою та витонченою. Тоді для них цей шлюб мав стати фіктивним. Шлюб без кохання… шлюб побудований на домовленості, але згодом він став набагато більшим для нього. Тепер вона стояла позаду нього, така прекрасна та усміхнена, матір його дітей, але більше не його дружина. А він стоячи тут за кілька хвилин до того як стане офіційним чоловіком для Есме, думав лише про всі втрачені можливості коли він не наважився сказати про свої почуття до Лейли. І своїм мовчанням відштовхнув її від себе, а потім просто віддав у руки Озкана.

І ось сьогодні до нього знову спускається жінка до якої у нього не має почуттів, що ж може йому пощастить і він все ж побудує з нею хорошу сім’ю. Але вже точно не покохає…

Церемонія відбулася, і після того, як слова "Вітаю" були сказані, Орхан і Есме обмінялися поцілунками та обіймами. І за традицією приймали вітання від гостей свята.

Аджена, як старша їхнього роду, привітала їх першою, вона тримала у руках велике кольє з золота, яке вона обережно одягала на Есме. Це було традиційне весільне золото, яке приносило удачу і символізувало благополуччя в новому шлюбі.

Після неї до Орхана та Есме підходили і інші. Серед гостей, які йшли один за одним, даруючи привітання, відчувався дух турецьких традицій і обрядів.

І ось до них підійшла Лейла з Бораном і Джаном. Джан тримав в руках маленьку коробочку, яка виглядала дуже красиво.

Лейла посміхалася, трохи знервовано дивлячись на нову пару:

— Ми теж хочемо привітати вас, — сказала вона, її голос звучав тихо, але з теплом. — Це від нас.

Джан нетерпляче підніс коробочку до Есме і передав її їй. Есме здивовано поглянула на неї, її очі блиснули від радості. Вона повільно відкрила коробочку, і її погляд зупинився на тому, що там лежало.

Це була заколка, але не звичайна. Виготовлена з золота, вона була майстерно оформлена у вигляді метелика, а крильця були вкраплені дорогоцінними каменями, що переливалися на світлі. Це був чудовий витвір ювелірного мистецтва, не просто прикраса, а справжній символ елегантності і дороговизни. Есме не змогла приховати свого здивування:

— Вау, це… неймовірно! — сказала вона, її голос тремтів від захоплення. — Айше, будь ласка, закріпи цю заколку в волосся.

Айше, без зайвих слів, взяла заколку і з великою обережністю закріпила її в темному волоссі Есме над фатою. Заколка виглядала як маленьке диво, додавала Есме ще більшої грації і ніжності.

Орхан, який стояв поруч і спостерігав за цією сценою, не міг залишити це без уваги. Він підійшов ближче до Лейли і тихо, майже пошепки, звернувся до неї:

— Це було необов'язково, — мовив Орхан, кидаючи погляд на золоту заколку, яку Лейла подарувала Есме. — Це дуже дорого.

Лейла злегка посміхнулася і відповіла:

— Я вирішила, що це буде правильний жест. Адже хлопці повинні проявити гідну увагу до коханої дружини свого батька, адже вони будуть проводити час у цьому домі кожні три дні, і з нею в тому числі.

Есме, що стояла поруч, почула це і промовила:

— Я постараюся бути вам гарною мачухою.