Розділ 42.

Обідня зала в маєтку Озкана була велика, із високими стелями та величезними вікнами, що відкривали вигляд на внутрішній дворик та сад в маєтку. Сонячне світло, що проникало крізь зелені штори, м'яко освітлювало великий обідній стіл. Озкан сидів на головному місці, уважно спостерігаючи за всіма. Лейла, мовчки ковтаючи свою порцію, сиділа поряд з ним. Джан, не приховуючи своєї роздратованості, ковзав ложкою по тарілці. Поруч з ним, у стільчику для годування, сидів маленький Боран, якого годувала няня. Її рухи були вправними і спокійними, але все одно малюк незадоволено крутився, не бажаючи їсти.

Озкан, зробивши паузу між ковтками чаю, нахилив голову і звернувся:

— Чому ніхто не їсть? — запитав він, злегка піднявши брови.

Лейла, не піднімаючи очей, відповіла:

— Я не голодна, — і відсунула тарілку.

А от Джан не зміг стримати свої емоції і, буркнувши, випалив:

— Це жах! Як можна їсти таку їжу? Я не можу більше! Краще я почекаю поки повернусь до маєтку Караглу. Там хоча б тітонька Фатма нагодує чимось смачним!

Озкан розсміявся і, поглянувши на Джана, сказав:

— Я повністю згоден. Мій повар готує просто жахливо! Але кращого повара тут я ще не знайшов.

Лейла, поглянула на Озкана та сказала:

— У мене є хороший повар на прикметі. Але він коштуватиме вдвічі більше, ніж цей.

Озкан, почувши це, одразу посміхнувся і сказав:

— Гроші не проблема. Якщо це означає, що їжа буде смачною і ви будете посміхатися за цим столом, я готовий заплатити будь-яку ціну.

Лейла злегка зітхнула, але у її голосі промайнув відтінок задоволення:

— Я поговорю з нею і домовлюсь, щоб вона приїхала і працювала у нас.

Сонце світило, освітлюючи під'їзну доріжку, яка вела від воріт маєтку Караглу до його подвір'я. Орхан стояв біля входу в очікуванні, як завжди мовчазний і спостерігав за тим як під’їхало авто до воріт маєтку, з нього вийшла Лейла. Він не міг відірвати погляд від Лейли, бо вона була неймовірна.

Жінка йшла, тримаючи Джана за руку. Її темно-коричнева сукня, що облягала фігуру, нагадувала шовк, який плавно обвивав її тіло при кожному кроці. Поверх сукні був чорний піджак, який додав їй елегантності. На ногах — туфлі чорного кольору на високих підборах, але вона рухалась на них з легкістю і грацією. Промені сонця грали на її волоссі, яке спадало хвилями, наче водоспад.

Як тільки вони наблизились, Джан, звісно, не зміг стримати свою радість, вирвався з Лейлиної руки і побіг до Орхана. Він обійняв його, а Орхан не міг стримати посмішки.

Коли Джан залишив Орхана і побіг в обійми бабусі, Лейла запитала чоловіка:

— Орхан, я можу поговорити з Зейнеп?

Орхан кивнув.

— Що за дивні питання? Лейло, ти в цьому домі не гостя. Звісно, йди.

Лейла вирушила до кухні. Як тільки вона увійшла, Фатма і Зейнеп підбігли до неї і обійняли. Біляй, який стояв поруч, дивився на все це з сумішшю хвилювання та розуміння.

Лейла з посмішкою звернулась до них:

— Дуже рада вас бачити, я дуже за вами скучила. Але ще більше скучила за вашими  стравами. Повар в домі Озкана  жахливо готує. І ми там постійно голодні, тому хочемо його замінити. А оскільки, я не їла страв смачніших ніж ті, що готуєте ви пані Фатма, я прийшла до вас. Але звичайно я розумію, що ви не захочете залишати маєток Караглу, в якому живете та працюєте багато років, тому хочу попросити вас відпустити до нас Зейнеп.

Фатма, посміхаючись, сказала:

— Але ви знаєте, що Зейнеп — це моя донька, і я її не хочу відпускати.

Лейла, поважаючи її турботу, сказала:

— Розумію. Але вона вже доросла та самостійна. Крім того ми пропонуємо дуже вигідні умови. Кухня дуже красива та зручна, має багато новинок техніки, а також ми готові найняти за потреби помічницю для Зейнеп. І найголовніше. — вона дістала аркуш паперу, на якому була зазначена сума, яку Озкан готовий був платити за роботу Зейнеп. — Тут зазначена сума, яку ми готові платити за її роботу. Звісно, у вас буде час поговорити між собою та порадитись.

Біляй розгорнув аркуш, прочитав цифри і на мить замислився. Він показав їх Зейнеп і Фатмі. І ось на їхніх обличчях з’явилася посмішка. Зейнеп, не вагаючись та без зайвих обговорень, подивилась на Лейлу і сказала:

— Я готова. Я працюватиму у вас.

Лейла обійняла її з полегшенням.

— Чудово! Тоді ми увечері пришлемо за тобою автомобіль. У тебе буде вечір щоб освоїтись на кухні і вранці ти зможеш приступити до роботи.

Лейла подякувала їм і повернулась до дверей, де чекав Орхан.

— Поїхала сама, забрала дітей, тепер ще й куховарку крадеш. — із болем в голосі вимовив Орхан.

Але Лейла нічого не відповіла. Вона просто пройшла повз нього і попрямувала до воріт за якими на неї чекав Озкан.

Лейла завжди була чудовою та впевненою в собі жінкою, якою Орхан не міг не захоплюватися. Після розлучення вона стала ще красивішою та щасливішою на вигляд. Її посмішка, якою вона ділилася з усіма хто її оточував була незмінно яскравою і теплою. Але той факт, що поряд з іншим чоловіком вона була такою прекрасною та щасливою злив Орхана, і він не міг прийняти цього. Її краса, її радість, те, як вона рухалася по світу без нього, все це лише поглиблювало його відчуття втрати.