Розділ 33.

Дитячий сміх лунав з кімнати до якої наблизився Орхан. Він бачив як після сніданку Лейла зайшла до сина. Чоловік намагався всіма силами налагодити відносини з нею після сварки. Але Лейла залишалась холодною. Вона не уникала його, вона розмовляла з ним, хоч ці розмови обмежувались стислими та без емоційними  фразами, вона ніби просто обрала триматись від нього на відстані.

Орхан відкрив двері дитячої. Лейла сиділа на підлозі. Навколо неї був гармидер: розкладені подушки, стільці, іграшки та інше. Орхан не одразу зрозумів, що відбувається. Лише через дві хвилини споглядання до нього дійшла суть гри. Лейла була королевою, яка потрапила в біду, а Джан – лицар і він долаючи перешкоди у вигляді подушок, іграшок та іншого, намагався врятувати її.

— Моя королево, я вже майже поряд. — говорив Джан — Зараз я пройду через цю річку з лави і врятую вас.

Орхан не хотів переривати гру, але він мав їхати в офіс. Тому чоловік постукав у двері, для того щоб привернути увагу і сказав:

— Лейло, я вже маю їхати, давай підвезу тебе на роботу в лікарню.

Жінка не повертаючи голови відповіла.

— Не потрібно. У мене сьогодні нічне чергування.

Дистанція, яку вона виставила не змінювалась. Орхан тільки зітхнув. І додав м’яко, намагаючись розрядити атмосферу яка між ними склалась, хоча розумів тут кілька слів не змінять ситуацію.

— Добре. Тоді я приїду і підвезу тебе до лікарні на нічне чергування. Гарного дня, Лейло. — а потім звернувся до сина — Джане, потурбуйся про маму поки я на роботі.

— Не хвилюйся, татку. Вона під моїм захистом. — серйозно відповів Джан і обняв Лейлу.

Орхан посміхнувся та покинув кімнату.

Звичайно Лейла не стала чекати щоб Орхан підвіз її на роботу. Тому спеціально виїхала на годину раніше. Вона знала, що водій вже повідомив Орхана про те що вони поїхали. І надіялась, що він не приїде до лікарні.

Її надії справдились. Жінка спокійно зайшла в кабінет і видихнула. До початку чергування було ще достатньо часу і Лейла хотіла провести його в тиші. Але через кілька хвилин у двері постукали. Розчарування накотило на Лейлу. Виходить все таки приїхав. Вона зітхнула і сказала:

— Зайдіть.

Але людина, яка зайшла до неї в кабінет, викликала у Лейли широку посмішку. Це була Айше.

— Можна? — невпевнено запитала дівчина.

— Звичайно. — відповіла Лейла і піднялась обійняти Айше — Я така рада тебе бачити. Як ти?

— Дякуючи тобі, чудово. — з посмішкою відповіла дівчина — Я щаслива. Ми з Безміром щасливі. А як ти?

Лейла вказала на два крісла в її кабінеті та промовила:

— Давай присядемо, думаю нам багато про що є проговорити.

Обидві сіли в крісла. Розмова текла як тиха річка. Айше розповідала про своє сімейне життя. Вони з Безміром жили у віллі, яку купили. Жодна сім’я не проявила інтересу до них. А Безмір та Айше і не наполягали на цьому. Безмір відкрив власний бізнес і він став успішним. Айше, як традиційна турецька дружина, займалась домом. Вони чекали на появу малюка. Але тримали це в таємниці, бо не знали як їхні сім’ї на це зреагують.

Далі прийшла черга говорити Лейлі. Вона розповіла про все що з нею та Джаном трапилось за цей рік. І звичайно про своє повернення в маєток Караглу.

— А як у вас з Орханом? — запитала Айше

— З Орханом? Та все як завжди. Продовжуємо жити у фіктивному шлюбі і мучити цим один одного.

— Лейло, не говори так. Невже жити з ним, це мука для тебе.

Лейла опустила погляд і промовчала.

— Можливо на початку ваш шлюб і був фіктивним, та тепер це далеко не так. Орхан любить тебе. Я бачила це в його очах, ще до того як покинула маєток. І думаю за цей час нічого не змінилось.

Лейла гірко усміхнулась і глянула на Айше.

— Можливо очі його і говорять про кохання, але уста його – мовчать.

І поки Айше думала над словами Лейли в двері постукали і зайшла медсестра.

— Вибачте, що перебиваю, але там швидка їде, везуть вагітну жінку з травмами голови. Ми готуємо операційну.

— Так я зараз іду. — відповіла Лейла і піднялась з місця. Готуйте все для мене необхідне.

Медсестра вийшла. А Лейла глянула на Айше. Коли Лейла піднімалась з її шиї злетів кулон, впав на підлогу і розкрився. Айше підняла його і глянула на фото.

— Якщо він мовчить, можливо ти скажеш. — сказала Айше і показала на фото Орхана в кулоні — Це ж фото тут не просто так.

— Я не можу, тай права такого не маю. — відрізала Лейла, забрала кулон та одягнула на шию — Я не єдина жінка, яка кохає його і живе з ним під одним дахом. Тому говорити має він! А тепер вибач мені час бігти.

Лейла вийшла з кабінету і пішла готуватись до операції, Айше постояла ще трохи і впевненою ходою рушила до виходу.

Але з лікарні вона поїхала не додому, а в місце де вже давно не була. В офіс Орхана. Охорона спокійно пропустила її. І Айше навіть не постукавши у двері увірвалась в кабінет брата. Селім та Орхан сиділи в кріслах і вели розмову, але коли увійшла Айше обидва чоловіка піднялись і здивовано глянули на неї. Жоден з них не очікував її побачити.