Розділ 31.

Після походу по магазинах Лейла приїхала до маєтку втомлена. Тому одразу пішла до своєї кімнати щоб відпочити. Спочатку вона зайняла своє улюблене крісло, воно повернулось в кімнату ще до її приїзду, та поклавши ногу на стільчик для ніг читала книгу. І чи то книга була не надто цікава, чи то через втому Лейлу через півгодини почало хилити в сон. Вона вирішила не відмовляти собі в задоволенні і вмостившись в ліжко майже одразу заснула.

Прокинулась Лейла коли на вулиці вже почало темніти. Лежачи в ліжку вона почула рух в кабінеті Орхана. Отже він уже був вдома. Жінка піднялась з ліжка. Біля шафи були складені пакети з покупками. Вона підійшла і розглянувши вміст пакетів обрала один.

Почувши  шурхіт, з кабінету вийшов Орхан.

— Як ти себе почуваєш? — одразу запитав він.

— Все добре. Зараз переодягнусь і спущусь на вечерю в зал.

— Допомога потрібна?

Лейла посміхнулась та уточнююче запитала.

— Ти хочеш допомогти переодягнутись чи допомогти спуститись на вечерю?

Але чоловік відповів так, що потім шкодував про цю відповідь не один раз.

— Все що ти забажаєш.

Лейла закусила нижню губу і кивнула головою, потім розвернулась до дверей ванної кімнати, щоб Орхан не помітив дивного розчарування, яке проступило на її обличчі, та сказала:

— Що ж, тоді я бажаю, все зробити сама.

І вона зайшла до ванної грюкнувши дверима.

Коли Лейла спустилась на вечерю уже всі зібрались за столом. Складалось враження, що ніби і не було цього року її відсутності та незлагоди в родині Караглу. Всі сиділи на звичних для них місцях. На центральному місці Аджена, як найстарший член сім’ї та головна господиня маєтку. Навпроти неї Орхан. Зліва від Аджени розмістились Селім та Ясмін, а з права – Джан і поряд нього та Орхана було місце призначене для Лейли.

— Доброго вечора. Всім смачного. — сказала Лейла зайшовши в кімнату.

— Мамо, ти дуже красива в цьому платі. — одразу зробив комплімент Джан, потім до нього додались і компліменти від інших.

Лейла посміхалась і дякувала, їй було надзвичайно приємно, а ще дуже незвично так почувати себе в цій сім’ї. Складалось враження ніби ніколи і не було між ними жодних сварок, ніби вона не була тут чужою, ніби завжди була частиною цієї родини.

Через хвилин десять Джан повідомив, що вже наївся та хоче вийти з-за столу та Лейла просила його з’їсти ще хоч щось. В цей момент двері зали відкрились і в них увійшла Сахра. Вона була одягнена в чорну вечірню сукню, туфлі на високому каблуку, волосся зібране, а на обличчі макіяж.

Всі були надзвичайно здивовані її появою тут, а ще більше її виглядом.

— Пробачте, що запізнилась на вечерю, прислуга тільки повідомила, що вся родина зібралась за столом. — сказала зайшовши в кімнату Сахра — Обіцяю надалі приходити вчасно. З якої сторони я можу присісти.

І вона вказала на два порожніх сільці, що були біля столу, один поряд з Ясмін та Орханом, інший поряд з Джаном та Адженою. Але в цей момент зі свого місця піднялась Аджена. Її вигляд був суворим та величним. Лейла глянувши на неї одразу зрозуміла – буде скандал. Тому теж піднялась і поглянула на жінку благальним поглядом зупинитись. І поки Аджена не почала говорити Лейла сказала:

— Джан, синочок, ти казав, що вже гарно повечеряв, тому якщо хочеш можеш іти.

— Можна в свою кімнату пограти на планшеті? — запитав він піднімаючись з-за столу.

Лейла кивнула і хлопчик побіг.

Як тільки за ним закрились двері, Лейла сіла видихнувши.

Настала черга Аджени і вона одразу ж, і на подив іншим спокійно, запитала:

— Пані Сахро, нагадайте мені яке ваше прізвище?

— Акташі. — трохи невпевнено відповіла Сахра.

— Тоді за цим столом не має місця для вас. Тут збираються лише ті чиє прізвище Караглу.

Сахра була шокована таким поворотом. Але не вона одна. Всі сиділи здивовані.

— Але я матір вашого внука. Він теж Каргу. — почала було Сахра, але Аджена одразу поставила її на місце, слова та тон якими вони були сказані означали одне – без обговорень.

— Звичайно, Боран – Караглу. І коли прийде час він сяде за цей стіл так само як і Орхан-молодший. Але не ти! Тобі місця за цим столом не має. Гарного вам вечора, пані Акташі.

На цих словах Аджена сіла за стіл і продовжила вечеряти. Всі інші мовчали. Вони сиділи втупивши свої погляди в тарілки. Ніхто не став заступатись за Сахру, ніхто не прийшов їй на допомогу.

Її очі стали вологими, але натомість вона розсміялась голосно і надривно. Виходячи з зали вона кинула на прощання.

— Ми ще побачимо… побачимо…

Після вечері Лейла пішла до Джана, згодом до них приєднався і Орхан. Разом вони грали в настільні ігри. Вечір пройшов тихо і спокійно. Коли прийшов час лягати спати Джан попросив Орхана прочитати йому казку і звичайно батько не відмовив сину. Лейла поцілувала малого і вийшла з кімнати.