Розділ 24.

Не зважаючи на те, що за вікном було прохолодно, сонячне проміння, яке проникало в залу маєтку Караглу, дарувало приємне тепло. Сонячними зайчиками воно відблискувало від срібного посуду та порцеляни, які були на столі.

Як і кожного ранку, за цим столом у великій залі, зібралась родина на сніданок. І картина здавалась наповненою спокоєм та миром, та за межами маєтку вже відбувались події, які обов’язково позначяться на кожному із тут присутніх.

Двері зали відчинились і до кімнати увійшла Лейла. Вона була в сірому костюмі та білій блузці, і ці кольори ще більше підкреслювали втому дівчини, яка щойно повернулась із нічного чергування.  Зайшовши до зали, вона обвела поглядом присутніх. Як завжди на почесному місці сиділа Аджена, по ліву сторону від неї Селім та Ясмін, з права – Джан. Всі снідали. Та декого за цим столом не вистачало.

Лейла рухаючись до столу промовила:

— Всім доброго ранку! А де Орхан?

Аджена зиркнула на неї з легкою посмішкою, а потім мов глузування промовила:

— Хороша жінка завжди знає де її чоловік.

Лейла тільки закотила очі, сенсу щось відповідати не було.

Натомість на її запитання відповів Селім:

— Я заходив до нього, він ще спить. Вчора був важкий день, йому потрібно ще трохи часу щоб відпочити.

Лейла кивнула на знак подяки Селіму і сіла до столу. Всі продовжили сніданок. Та через декілька хвилин їх відволік монотонний дзвінок телефона. Селім ще навіть не встиг дістати його з внутрішнього карману свого піджака, як Аджена вже почала вичитувати сина.

— Ну скільки можна?! Я тебе скільки разів просила, ніякого телефону за столом. Але ти мене не слухаєш. У тебе як не перегляд новини то дзвінки.

Але Селім перервав монолог матері, повернувши до неї екран телефона.

— Мамо, це Угур. Він не телефонуватиме просто так у такий ранній час.

І не чекаючи дозволу, натиснув кнопку «відповісти»:

— Чи до добра такий ранній дзвінок Угуре?

У трубці почувся напружений голос адвоката.

— Так Селіме, не можу побажати доброго ранку. Я не турбував би тебе, але не можу зв’язатись із Орханом. Маю погані новини. Він не поряд з тобою?

— Ні, але я йому все передам. Кажи, що сталось.

На іншому кінці ненадовго запала тиша, але потім прозвучав знову голос Угура в якому відчувалась тривога.

— Селіме, за відсутності прямих доказів проти Явуза у справі щодо вбивства Еміра, сьогодні його випускають із в’язниці.

— Ясно, — стишено відповів Селім — я передам Орхану. Ти певно їдь до офісу ми теж скоро будемо там.

Відклавши телефон, Селім застиг на деякий час. Із ступору в якому він опинився його вивели слова матері.

— Селіме, що сталось?

Селім ніби щойно повернувшись із забуття оглянув присутніх. Всі були напружені, їхніх обличь вже почала торкатись тривога, а в очах було німе питання.

Селім відповів трохи хриплим голосом:

— Явуза сьогодні випускають із в’язниці. —потім він піднявся і додав — Піду повідомлю Орхану.

Як каже Лейла – ранки в цьому домі добрими не бувають. І цей не став виключенням.

Разом із Селімом із-за столу піднялась і Ясмін.

— Мені пора на пари. — промовила дівчина.

— Ні, — заперечив Селім, — побудь вдома, до того часу поки ситуація трохи не проясниться. І ми не вирішим, як організувати тобі безпечне перебування в університеті.

На обличчі дівчини з’явилось розчарування та незадоволення, але не зважаючи на це вона кивнула чоловіку на знак згоди. Разом вони попрямували до виходу із зали.

Залишатись за столом не було ні сил, ні бажання і у Лейли, тому вона піднялась разом із Джаном і попрямувала також до виходу. Жінка була втомлена нічним чергуванням та тривожними новинами, і все про що вона  могла зараз думати, це про кілька годин відпочинку.

На півдорозі до кімнати Джана вони зустріли Селіма та Орхана. Лейлі було достатньо одного погляду на Орхана щоб зрозуміти чому його не було на сніданку. Він виглядав дуже погано, втомленим, пом’ятим, у вчорашніх речах та з темними колами під очима. Коли ж він підійшов ближче Лейла одразу відчула різкий запах алкоголю.

Не без здивування в голосі вона промовила:

— Доброго ранку. Як ти себе почуваєш?

На обличчі Орхана з’явилась гірка посмішка.

— Не дуже добре, враховуючи ранкові новини. — важко видихнув він — Ну що я можу сказати Лейло, ти виявилась права, ранок в цьому домі добрим не буває.

Дівчина уважно глянула на нього і промовила:

— Дивлячись на тебе, складається враження, що на твоє самопочуття вплинуло щось ще, до того, як тобі повідомили про Явуза. Я права?

— Так, — з сумом промовив Орхан, — але це може трохи почекати, є важливіші питання. Зараз я поїду до офісу. А вас попрошу без нагальної необхідності не виходити з маєтку, особливо без охорони. Лейло, ти повинна зрозуміти, що Явуз дуже підлий та жорстокий чоловік, після виходу із в’язниці, він явно не буде в гарному гуморі. Він захоче відігратись за всі ті місяці, які провів за гратами і йому буде байдуже на кому. Йому не буде важливо, це чоловік, жінка чи дитина. — промовляючи ці слова Орхан глянув на сина, таким чином даючи Лейлі зрозуміти всю тяжкість ситуації.