Розділ 8.

Наступного дня, коли Лейла ступила на подвір’я Караглу, перше, що вона побачила — це Аджена..

— Ти знову тут? — прошипіла мати Орхана. — Я заборонила тобі наближатися до цього дому!

— Я прийшла побачити сина, — тихо відповіла Лейла. — Мені байдуже на ваші заборони.

— Геть звідси!

Почався хаос. Джан вибіг на подвір’я, зляканий, іще в піжамі. Він кинувся до Лейли, вчепився в неї, притулився обличчям до її живота.

— Мамо, не йди… Не йди знову!

Лейла подивилася на Орхана, який зупинився позаду матері.

— Мені треба з тобою поговорити, — звернулася Лейла до нього.

— Ні! — Аджен перегородила сину шлях. — Ти не будеш із нею говорити!

Але Джан, мов маленький дипломат, потягнув тата за руку:

— Тато… будь ласка…

Орхан знову подивився на Лейлу — і цього разу пройшов повз матір, мовчки дістав ключі від авто.  Відчинив дверцята для дівчини. Лейла сіла. Вони рушили.

Дорога петляла вгору, у глиб гір. У салоні стояла тиша, але не гнітюча — радше вичікувальна. Нарешті вони зупинилися на маленькому поскогір’ї.

Лейла вийшла з машини, за нею прослідував і Орхан.

— Я згодна. Але в мене є чотири умови.

Орхан мовчки чекав.

— Перше. Я ніколи не ляжу в твоє ліжко. Ні зараз, ні через рік, ні через десять. Ми не подружжя, Орхане. Ми договір.

Він кивнув, погляд його не здригнувся.

— Друге. Шлюб триватиме до того часу, поки Джану не виповниться вісімнадцять. Потім — ми розлучаємось. І Джан сам вирішить, з ким жити.

Орхан знову кивнув.

— Третє. Я піду на роботу. Я вчилася роками. Я маю право працювати. І ти мені цього не заборониш. Ніколи.

Орхан кивнув ще один раз.

— І останнє. — Вона глянула йому просто в очі. — В основі цього шлюбу не має кохання. Тож нехай він буде побудований на довірі. Ми завжди говоритимемо одне одному правду. Жодної брехні. Жодних таємниць. Ти погоджуєшся?

— Погоджуюсь.

— Добре тоді я вийду за тебе заміж.

Раптовий постріл розрізав тишу.

Орхан побачив як Лейла раптово почала падати. Його руки автоматично підхопили її тіло ще до того, як воно торкнулось землі. Кров. Гаряча та густа.

За її спиною Лейли стояла Аджена. В руці — пістолет.

— Я не дозволю. Вона не стане Караглу.

— Заберіть її, — наказав він охороні яка вже бігла до них надопомогу. — Негайно.

Двоє чоловіків схопили Аджену під руки. Вона опиралася, щось кричала, але її голос вже не досягав вух сина. Весь світ Орхана звузився до дівчини на його руках.

— Тримайся, — прошепотів він, підіймаючи Лейлу. — Все буде добре.

Він положив її в авто і, натискаючи газ до межі, помчав до свого офісу.

Телефон уже був притиснутий до вуха.

— Докторе Ісмаїл, негайно до мене. В офіс. Візьміть усе необхідне для операції. Це — надзвичайна ситуація. Без поліції.

Селім і Айше чекали біля дверей, разом з двома охоронцями. Офіс Орхана перетворився на імпровізовану операційну. Після довгих сорока хвилин, які здавались вічністю, лікар витер чоло.

— Я дістав кулю. Слава Аллаху, обійшлось без ураження життєво важливих органів. Вона житиме.

Коли Лейлу на носилках внесли в особняк, Аджена стояла на сходах. Її обличчя було, мов з каменю. Орхан провів її до залу, зачинивши двері промовив:

— Послухай уважно, мамо. Лейла стане Караглу. Я одружуся з нею. І ніхто не зупинить мене. Ти ж давно мріяла про невістку. Вона стане нею.

Аджена стисла пальці:

— Вона — чужа. Не з нашої землі. Інша віра. Інші традиції. Її не приймуть. Вона ніколи не стане однією з нас.

Орхан не став слухати матір далі, він і так знав, що вона говоритиме. Чоловік просто вийшов і попрямував до кімнати, яка тепер перетворилась на лікарняну палату.

Лейла повільно розплющила очі. Світ навколо був тьмяним і розмитим. Вона намагалася згадати, де вона і що сталося. Голова пульсувала, тіло боліло, свідомість плуталась.

— Ти в безпеці, — почувся голос Орхана. Він сидів поруч. — Не хвилюйся. Я з тобою.

— Що сталося?..  Де я?.. Чому болить?..

Орхан вагався. Потім, опустивши погляд, почав говорити.

— У тебе стріляли… Але ти вже в безпеці.

— Хто?.. Хто стріляв?..

— Я не знаю, — збрехав Орхан. — У мене багато ворогів. Може той самий, що забрав життя мого брата…

Та щойно він вимовив останні слова, двері різко відчинилися, і в кімнату ввірвалась Аджена. За нею — Айше й Селім, які намагалися її зупинити, але марно.