24

Робочий день п'ятниці напередодні конференції закінчився близько одинадцятої. Юлія Володимирівна щойно поїхала. Вона запропонувала підвести Катю додому, але дівчина відмовилася, посилаючись на те, що їй дійти додому швидше, ніж доїхати.

Секретарка зосереджено складала документи на столі, коли в одвірок коротко стукнули. Вона підвела очі та побачила Дмитра.

- Доброї ночі. Додому не збираєтеся?

- Доброї. Саме збираюся, - кивнула Катя.

Вона вже не боялася ані звичайних охоронців, ані навіть працівників служби безпеки. По-перше, вона з усіма вже була добре знайома, а по-друге, їй було офіційно виписано доступ до офісу в будь-який час дня чи ночі.

Тим паче не боялася вона пана Мовчана, який з першого ж дня поставився до неї з розумінням. Заступник начальника зміни останнім часом кудись запропав. Катерина навіть і забула, коли бачила його в останнє.

- Викликати вам таксі? - молодик миттю дістав свій телефон.

- Не потрібно. Я дійду пішки.

"Як завжди, завбачливий та ввічливий", - білявка усміхнулася своїй думці.

- Але зараз вже ніч, - спохмурнів працівник служби безпеки.

- Не так уже й пізно. До того ж, я живу неподалік, - секретарка нарешті закінчила наводити лад на столі та дістала з шафи пальто.

- Справді? Тоді я проведу вас, - підскочив Дмитро та допоміг їй одягнутися.

- Не варто. У ваші посадові обов'язки не входить проводжати співробітників, - холодно відгукнулася Катя.

- Та ким же я буду, коли залишу дівчину саму зимової ночі? - обурився згадці про якісь обов'язки чоловік.

- Відповідальним працівником, який не залишить робочого місця заради залицянь? - чомусь розвеселилася білявка.

- Я занадто сильно напосів? - зніяковів молодик. - Я нічого такого не мав на увазі.

- Так, я знаю, - поблажливо кивнула дівчина. - У вас же є кохана.

- Ні, - тихо хрипнув Дмитро, а потім прочистив горло та відповів трохи голосніше: - Вже немає.

- Ви розійшлися? - здивувалася Катя. Судячи з реакції молодика, розлука далася йому непросто.

- Вона померла.

- Ох... Співчуваю...

- Так, дякую.

Катерина потопталася на місці.

- Ам... Ну... Вибачте, що зачепила за болюче місце.

- Та ні, - зібрався Дмитро та продовжив: - Якщо не хочете йти зі мною, я попрошу когось із хлопців вас провести. Навіть в цьому районі вночі може бути небезпечно.

- Я не проти піти з вами, Дмитре, - не стала більше опиратися білявка. - Дякую.

Молодик кивнув і почекав поки вона зачинить двері приймальні. Разом спустилися в ліфті. Працівник служби безпеки взяв в охоронця службовий пуховик та повів Халепу додому.

Йшли швидко та мовчки. Каті було цікаво, що ж сталося з дівчиною Дмитра, але вона не наважувалася зачіпати болючу тему. А Мовчан взагалі боявся починати будь-яку розмову, щоб дівчина не вирішила, що він заграє.

Провівши Катерину до під'їзду, Дмитро попрощався та повернувся в офіс.

- Швидко ти, - посміхаючись на всі тридцять два, гигикнув Сашко. - Я вже думав до ранку тебе не чекати.

- Що за натяки? Ми з нею ледь знайомі, - холодно відзначив Мовчан.

- Я й забув, що тебе не було на корпоративі, а то б познайомилися ближче, - підморгнув Сашко. - Може тоді вона б тобі перевагу надала, а не Зегеру. Ти ж у нас красунчик та ще й такий джентльмен.

Дмитро вирішив не продовжувати цю розмову. Мовчки кинув пуховик на стійку та пішов до свого кабінету. Чутки - це як шлейф парфумів, що тягнеться за привабливою жінкою. Про Валерію йому колись також брехали усіляке. А він, дурний, вірив. Вони навіть сварилися через це і довго ображалися одне на одного. Не розмовляли. Втрачали безцінний час разом.

Мовчан сів за свій стіл, поглянув на екрани моніторів, а потім опустив голову на зчеплені долоні та глибоко зітхнув.

***

Одного погляду Артемові було достатньо, щоб побачити, що подруга вважає себе переможницею. Причиною цьому могло бути лише одне.

- Ну і хто він? - не став розтягувати інтригу білявий.

- Це не має значення, - враз стала серйозною Катерина, трохи розчарована тим, що не змогла поводити друга за ніс. - І не питай щось подібне при братові.

- Навіть і не збирався. Адже твій братик, схоже, досі вважає тебе незайманою.

Наталка поряд з другом хихикнула.

Для Каті й без того складний вечір стрімко псувався. Вона вже сто разів пошкодувала про те, що запросила цю четвірку в гості. Насправді єдиним справжнім бажанням було впасти у ліжко і міцно заснути.

Вчора - підготовка, після якої в ліжку вона опинилася вже після опівночі, сьогодні - виснажлива робота модератором конференції. І хоч все пройшло чудово, й Катерина надзвичайно пишалася собою, втома давалася в знаки.

Артем з Наталкою зустріли Катю біля офісу. Ярослав з іншою Наталкою затримувався на півгодини. Ярик роздратовано прогарчав у слухавку, що в його дівчини виникли невідкладні справи.

Після цього дзвінка Катя вирішила, що дарма хвилювалася за невістку. Схоже, дівчина вміла постояти за себе, навіть незважаючи на складний характер її брата.

Дорогою до Катрусиного дому зайшли в супермаркет, придбали різних смаколиків. Перебрали тонну варіантів поки Наталя знайшла те, що їй подобалося.

Дівчина Артема Каті не дуже подобалася. Незважаючи на те, що іноді вона була доволі розважливою, більшу частину часу Наталка свідомо дуркувала. Звісно сама вона називала це проявами своєї творчої особистості.

Хоч з дівчиною брата Катя поки що була не знайома, білявка потай сподівалася, що Наталки схожі. В такому разі вони знайдуть спільну мову та забудуть про її існування, як це зазвичай відбувалося в компаніях. Тоді Катя зможе тихенько подрімати, поки вони спілкуватимуться.

А поки що треба було трохи потерпіти.

Опинившись в Катрусиній квартирі, Наталя одразу почала "вносити пропозиції". То їй колір кухні занадто нудний, то плазми не вистачає. Білявка всі коментарі відбивала лаконічним "Мені так більше подобається", тож гості доволі швидко набридло повчати.

- П'єш на самоті? - жартома поцікавився Артем, коли подруга почала діставати з холодильника придбані паном Зегером продукти. Оскільки першою на стіл вона поставила відкорковану пляшку з вином.

- Це не я, - мотнула головою Катя.

Вона знайшла пляшку і келих на столі вже після того, як прийшла з роботи. Деякий час намагалась пригадати, коли Геннадій міг відкоркувати вино, але зрештою прийшла до висновку, що це відбулося вже після того, як вона заснула.

Тьомчик здивовано кліпнув і вже збирався розпитати подругу про подробиці дивної відповіді, як припхався Ярослав. Тож розмову довелося відкласти до кращих часів.

Катерина добре розрахувала цю зустріч, використовуючи характери присутніх. Поки дівчата цвірінькали про спільні інтереси, а хлопці пікірували один перед одним, білявка тихенько куняла у кріслі з келихом вина.

Думати про те, що відбулося, відбувалося та ще відбудеться, зараз просто не лишилося сил. Єдина думка, що ліниво пропливала у напівсонній свідомості: "Коли вже цей божевільний рік закінчиться?"