Після того, як договір було укладено та ще разок "підписано", настав час виселятися з номеру. І в цей час перед Зегером гостро постало питання, що робити далі. З одного боку сьогодні Різдво, треба відвідати рідних та збиратися в зворотну дорогу на підзвітне підприємство. З іншого - не хотілося випускати попелясту красуню з рук. І справа не лише в тому, що всередині гриз поганий хробак недовіри, Гена просто досі не наситився. При одному погляді на припухлі від його поцілунків губки в штанях ставало неймовірно тісно.
А от Катя такими речами зараз не переймалася. Її більше хвилювало, як за дві години встигнути дістатися дому, привести себе до ладу, а потім примчати на сімейний обід з приводу свята. І все б нічого, якби ноги її зрадницьки не тремтіли, а по тілу від кожного руху не прокочувалася хвиля солодкої знемоги.
Головою дівчина розуміла, що треба приборкати свої емоції та почуття, але тіло вперто відмовлялося служити як зазвичай. Тремтячими руками вона одягнулася, й тільки здобувши цей примарний захист, здавалося, змогла трохи заспокоїтися. Але тут, як на зло підійшов Гена. Він обійняв її ззаду та по-свійськи поклав долоні на груди, а потім ніжно стиснув їх. Весь спокій та самовладання вилетіли через один тихий "Ах!", і ноги дівчини знову затремтіли.
- Не хочу тебе відпускати, - прошепотів у шию дівчини Гена.
- Мені час іти. Це невідкладна справа, - майже простогнала Катя, але рішуче вивільнилася з обіймів.
- Я хочу зустрітися знову перед своїм від'їздом, - чоловік обережно потягнувся до її обличчя. Навіть зараз він боявся, що вона з відразою відштовхне його руку.
- Я не проти. Коли ти виїжджаєш? - діловим тоном поцікавилася білявка.
Катя намагалася тримати себе в руках, але поки що пан Зегер перемагав. Він виглядав більш спокійним, весь час дражнив та демонстрував перевагу. Але те, що він сам запропонував зустріч й тріумфальна посмішка на обличчі новоспеченого партнера, коли вона погодилася, говорили про те, що ступінь байдужості Катерина дещо перебільшила. Отже секс із нею Геннадію сподобався.
- Планував сьогодні ввечері, але погода зіпсувалася, мабуть, не варто їхати в ніч, - Гена знову притягнув дівчину за талію.
Катя глянула у вікно. Яскравий зимовий день без жодної хмарини на небі заглядав через скло.
- Так, справді, - видихнула вона.
- Де і о котрій тобі потрібно бути і коли ти закінчиш? - перейшов на діловий тон Геннадій.
- О першій я повинна бути в батьків вдома. Зазвичай все завершується о восьмій, - так само чітко відповіла дівчина.
- Оскільки мені потрібно буде десь лишитися до завтра, я не збираюся виселятися з цього номеру, і в нас є ще час трохи затриматися...
- Ні, часу немає! - перелякано виставила руки вперед Катя. Скільки ж сил в цьому чоловікові? - Мені ще треба заїхати додому передягтися. Я і так вже дуже запізнююся.
- Додому? Мені здавалося ти живеш з батьками, - нехотя Гена випустив дівчину.
В ту ж мить вона пірнула у шафу й дістала своє зимове пальто, демонструючи максимальну рішучість піти.
- Тепер я живу окремо, - взуваючись повідомила Катя. - Я зняла квартиру неподалік від роботи.
Гена зітхнув й забрав з рук дівчини одежу, яка заважала одягати чобітки, розправив, допомагаючи одягнутися:
- Не хвилюйся, я довезу тебе додому. Це ж моя провина, що ти так забарилася.
- Д-добре, - Катя перестала зацьковано поглядати на чоловіка.
Вони швидко вийшли з готелю. Й невдовзі синя Тойота попетляла по вулицях міста.
- О, а я раніше жив у цьому будинку, - почувши адресу, усміхнувся Гена.
Катя затамувала подих, здогадуючись і не вірячи у неймовірний збіг. І як варто вчинити, якщо все підтвердиться? В двох ящиках у шафі досі лежать чоловічі речі, які вона знаходила то тут то там в орендованій квартирі. Вони навряд чи нагально необхідні господарю, але й Катерині вони ні до чого. Треба віддати.
- А власницю квартири часом не Іриною звуть?
- А? - тут і Гена почав про щось здогадуватися. - Ти зайняла мою квартиру?
- Я не знала, що вона твоя, але, здається, так. Пані Ірина терміново шукала жильця, тому знизила ціну на оренду, і мені це підійшло.
- А я думав, чого вона перестала надзвонювати. Чесно, неприємно вийшло. Я геть забув їй розповісти, а коли вона стала дзвонити, сказав, що переїхав. Вона вилаяла мене та кинула слухавку. А в мене тоді вільного часу і вночі не було, тому я знову забув про неї. Потім думав, як передзвонить, запропоную їй компенсацію, яку забажає, але вона не передзвонила.
- В квартирі лишилися твої речі, якщо хочеш, можеш забрати.
Гена мигцем глянув на дівчину. Чи була це пропозиція лишитися на ніч, чи вона насправді просто хоче віддати речі? В будь-якому разі він таку можливість втрачати не збирається.
- Якщо можна, я заберу їх ввечері.
- Можна, - кивнула Катя, не помітивши підтексту чоловічих слів. Вона була надто заклопотана думками про сімейні урочистості та розпитування, які їй доведеться переносити сьогодні.
Машина в'їхала у двір та зупинилася біля потрібного під'їзду.
- Ну, тоді до вечора, - дівчина відчинила дверцята готова вийти.
- Я підвезу тебе до дому батьків, - не пропонував, а повідомляв пан Зегер.
- Ні. Я не хочу щоб нас побачив хтось зі знайомих.
- Ти запізнишся, - вагомо нагадав чоловік.
- Я викличу таксі.
- Сьогодні Різдво, - продовжив сипати аргументи Геннадій. - Ти чекатимеш машину до завтра. Я підвезу тебе до зупинки, вийдеш, коли під'їде автобус. Ніхто нічого не розбере.
- А ти справжній шпигун, - усміхнулася Катя.
- Маю багатий досвід, - підтримав її пан Зегер.
- Авжеж, - посмішка дівчини стала задумливою, і вона знову взялася за ручку дверцят. - Тоді я скоро.
Коли дверцята зачинилися, Гена роздратовано вдарив по керму кілька разів.
- І хто тебе за язика тягнув, ідіоте з багатим досвідом? - гаркнув в тишу. - Втім, у неї немає ілюзій щодо мене...
Гена зітхнув. Вперше в житті жінка хотіла від нього тільки сексу, а сам він невідомо чого хотів. Катерина йому подобалася. Але було в цій дівчині щось таке, що змушувало його остерігатися. Незважаючи на тендітну статуру та витончену зовнішність порцелянової ляльки, в білявці були сила та рішучість, які вона могла використати проти нього. Як саме, він не знав, але був упевнений, що Катя легко зробить з чоловіка підніжок під свої гарненькі ступні. А це в його плани не входило.
Тим не менше, відмовлятися від сексу з нею Гена не збирався, тим паче після попередньої ночі. Тендітна, ніжна, трохи скута, але надзвичайно чутлива дівчина бентежила його свідомість.
Катерина тим часом повернулася до машини. Геннадій здивовано глянув на годинник, невже так заглибився у роздуми, що й час загубив? Але виявилося, що білявці на все знадобилося лише п'ятнадцять хвилин.
Поруч на сидіння сіла дівчина у чорній в'язаній шапці, яка притиснула чуба так, що він майже закривав очі. Окулярів не було. Пальто замінила чорна куртка, з-під якої тепер визирали стрункі ніжки в блакитних джинсах. Дівчинка-цукерочка чи студентка, і аж ніяк не "синя панчоха" в діловому костюмі, якою вона зазвичай була в офісі. Ось якою зараз була білявка.
- Поїхали, - пропихтіла Катя, яка напевне дорогою бігла, щоб встигнути швидше.
- Слухаюсь, - завів машину та рушив пан Зегер.
Вони чітко дотрималися вигаданого Геною плану, й Катя під прикриттям натовпу, що вивалив з маршрутного автобусу, вискочила з автівки. Чоловік провів поглядом чорну в'язану шапочку поки вона не зникла серед людей на вулиці й рушив додому.
Захід, який він збирався проігнорувати, посилаючись на від'їзд, все ж таки доведеться відвідати. Ну, принаймні вдасться згаяти час з користю, й батьки тепер не ображатимуться на нього.
#345 в Жіночий роман
#1158 в Любовні романи
#564 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.03.2024