16

Наче лис попав у курник. У наново відкритому підприємстві Зегер почувався наче Зевес, що спустився на землю. Судячи з грецької міфології, той бог під час своїх навідувань до смертних попсував чимало жінок. Тільки якщо Громовержцю доводилося удаватися до якихось хитрощів, щоб заволодіти бажаною красунею, Геннадію варто було лише поглянути з цікавістю в бік будь-якої дівчини, і вона вже готова була віддати себе всю. Без умов та зобов'язань.

Це було зручно, адже новий директор працював як проклятий і вдень, і вночі.

Спочатку шалений графік роботи був пов'язаний з тим, що він хотів якнайшвидше повернутися до головного офісу, а точніше до однієї попелястої красуні, що наче причарувала до себе. Але згодом, коли стрес та самотність почали накопичуватися, а образ тендітної дівчини в його обіймах ставав менш чітким, Гена раптом помітив, що його помічниця насправді не дешевий костюм, який весь час приносить йому теки та папери, а гарненька шатенка з чарівними веснянками. 

Ще за кілька днів, він помітив, що у відділі кадрів працює цікава менеджерка зі стильним чорним каре. А коли обидві ці вершини були підкорені, він раптом зацікавився русявою офіціанткою.

Хоч повертатися додому він прагнув вже не так сильно, звичка працювати в шаленому темпі залишилася. Час від часу на краєчку свідомості Зегера спливала примара колишнього захоплення, але він відганяв її з відчуттям неймовірного роздратування. "Забувається, і це на краще. Отже не така це вже і доля", - переконував себе Гена.

Степана на другій згадці про Катерину жорстко попередив, що не хоче більше нічого про неї чути, і той більше навіть словом про білявку не обмовився. Тепер місцеві дівчата прикрашали безбарвні будні пана Зегера.

Життя налагодилося. Геннадій майже звик до побуту в готелі на території підприємства. Це виявилося дуже зручно. Прокинувся, одягнувся, вийшов за двері - і вже на роботі. Обід в їдальні цілком пристойний. Звісно, не ресторан, але в директора було окреме меню з майже будь-якою забаганкою. Знову ж таки виробництво під боком. З офісу до цехів можна дістатися менше ніж за дві хвилини. В місті у них такої розкоші не було.

З людьми поки що було важко, особливо кваліфікованими працівниками та керівниками. Разом з ним у готелі жили ще четверо співробітників, які зараз обіймали ключові посади на підприємстві. Кожен - професіонал свого напрямку, і всі, як один, жалілися, що неможливо знайти серед місцевих кваліфікований персонал. Через довгий період занепаду виробництва, більшість колишніх співробітників поїхала із селища.

Гена підключив свої зв'язки, почали підшукувати людей по всій області, потім по країні. Звісно, бажаючих переїхати до селища, де майже відсутня інфраструктура, було, м'яко кажучи, не багато.

Довелося ще й цим питанням зайнятися. Зустрічатися з головою селищної ради та місцевими підприємцями. Коротше кажучи, зав'яз Зегер у цій історії по самісінькі вуха. І обіцяні дядьком два-три місяці відрядження обіцяли перерости щонайменше у півроку.

Втім, це вже й не сильно його турбувало. Робота цікава, творча. До життя "в селі" він вже звик. І нагальної причини повертатися вже нема.

Гена прокинувся, коли на вулиці вже сіріло. Секретарка, яку він вчора покликав до себе у ліжко, нахабно спала. Зазвичай вона йшла одразу після сексу, але вчора щось пішло не так. 

Чоловік загріб волосся назад та почухав потилицю. Він не пам'ятав, як заснув учора, і чи було між ними щось взагалі. Він наче палко цілував та пестив дівчину, але навіть це не прибирало неприємний шум у голові від втоми. Чи може таке бути, що він просто відрубався на ній?

З'ясовувати це бажання не було. Гена натягнув штани та світшот, сунув ноги в капці та поплентався на кухню. Кухня в готелі була спільна, але нікого зі своїх сусідів чоловік не зустрів. Ввімкнув кавоварку, й за хвилину міцний ароматний напій захлюпотів у невелику білу філіжанку.

Гена зробив ковток. Добре... Гарячий напій розливався енергією по всьому тілу. Захотілося ще й ковточок свіжого повітря зробити. На зйомній квартирі у місті він часто виходив на балкон із вранішньою кавою, дихав повітрям та спостерігав за життям довкола. І хоч на території підприємства в такий час єдиним життям були приблудні коти та собаки, подихати це не завадить.

На вулиці, на відміну від приміщення, було вже майже світло. Зробивши вдих, Гена ледь не поперхнувся свіжим морозним повітрям. Під ногами рипнув сніг, і довкола все було біле-біле. Як він раніше цього не помічав? Ні, помічав, але не надавав значення. Він пам'ятав, що вже двадцяте грудня і що ввечері він повинен виїжджати, щоб встигнути відзвітувати перед дядьком до початку свят. Але тільки зараз усвідомив, що пройшло вже понад два місяці з його від'їзду, що на вулиці вже зима - яскрава та холодна. За кілька днів Різдво. А ще за місяць після того йому виповниться тридцять років.

Чоловік зробив ще ковток кави. "Чи означає щось в моєму житті ця дата?"

Зазвичай він виглядав та поводився як баламут. Люди в оточенні, які не надто добре його знали, вважали, що Гена Зегер такий собі милованець долі, якому все дається легко. За що б не взявся, у всьому йому щастить, а кожну проблему він зустрічає легковажною усмішкою. Здавалося, що працювати він не любить та не вміє, весь час намагаючись скинути на когось свої обов'язки. І взагалі серйозно нічого не сприймає, окрім нескінченних пригод з жінками.

Не сказати, щоб він отримував якесь задоволення від того, що змінював дівчат, як рукавички. Ну яке задоволення можна отримувати, приміряючи речі у пошуку свого розміру та фасону? Те виявилося малим, те великим, там тканина не тягнеться, а там навпаки звисає...

Гена зітхнув та спорожнив філіжанку. Мороз вже давно пробрався під легкий одяг і тіло несвідомо дрібно дрижало, але йти з вулиці не хотілося. Надто вже важливими здавалися нинішні думки, щоб відлякати їх лагідним теплом приміщення.

За показною легкістю характеру Гени завжди приховувався холодний розрахунок. І стати бешкетником і звабником було його свідомим рішенням. Це допомагало здобувати прихильність старших співробітників, які вважали себе поблажливими дорослими, а насправді просто танцювали під дуду Зегера.