10

- Катерино! - почувся вигук з кабінету. Внутрішнім зв'язком керівниця останніми днями не користувалася. Знімала стрес криком?

Помічниця підскочила з місця та побігла до кабінету. Юлія Володимирівна швидко продиктувала доручення і знову втратила інтерес до неї. Дівчина випарувалася з кабінету без зайвих питань.

Ніхто, навіть сама Катя, не вірив, що гарненька білявка протримається на цій посаді так довго, але ось уже два з хвостиком місяці вона працювала секретарем директорки з продажу. За цей час вона примудрилася стати тінню та передвісником Юлії Володимирівни.

Процес розлучення керівниці нещодавно завершився, і жінка з головою поринула в роботу. Підлеглі й раніше були не в захваті від вимогливої директорки, а після здобуття нею свободи вона перетворилася на все контролюючого тирана. Втім результати її роботи були такими самими надзвичайними, як і вимоги, тож гендиректор та відділ управління персоналом були лише раді такій продуктивності.

Катя почувалася набагато впевненіше, ніж раніше. Вона вже майже не робила помилок і щиро пишалася тим, що Юлія Володимирівна вже кілька разів похвалила її. А ще дівчина дізналася, що керівниця насправді дуже турбується про своїх підлеглих: у продажників найвигідніші умови роботи, найновіша техніка, найкращий соцпакет і таке інше. Навіть Катерина, коли перебувала на випробувальному терміні, несподівано виявила, що її зарплата суттєво збільшилася.

За таких умов, природно, що директорка з продажів очікувала повної віддачі від своїх підлеглих. Але пересічні працівники наче не помічали всієї цієї турботи і продовжували пригадувати їй холодний та різкий тон спілкування, а ще жорсткі вимоги до виконання планів. Звісно заочі.

Юлія Володимирівна на це не зважала. Процес розлучення висмоктав весь час та сили, а ще бажання бути ввічливою та стриманою по відношенню до нездар, які раз-у-раз роблять одні й ті самі помилки. Тож в Катерини з часом з'явилася ще одна функція - бути буфером між співробітниками та директоркою.

Білявка щиро не розуміла, чому решта так ставиться до Юлії Володимирівни, чому не бачать, як вона страждає, як багато працює, в тому числі і задля їхнього блага. Спершу білявка намагалася пояснювати це подружкам-менеджеркам, обуреним керівникам відділів та секторів. Але зрештою зрозуміла, що хоч люди й погоджуються з тим, що директорка має гарні риси, в душі тримають обрáзи.

- Катерино! - знову пролунав голос Юлії Володимирівни, секретарка знов підскочила та задріботіла до кабінету.

- Слухаю.

- У середу звільни місце об одинадцятій: Павло Павлович збирає директорів та керівників відділів. Підеш зі мною. В четвер на другу заплануй нараду з секторами. До середи замов мені нові таблички на стіл, на двері... Де там вони ще є? Звісно, цим відділ з персоналу зазвичай займається, але часу обмаль. І що там в нас з поточними справами?

Катерина доповіла, забрала папери та поспішила виконувати завдання з табличками. Віднині її керівницю звали Середа Юлія Володимирівна. Катя дуже сподівалася, що зі зміною прізвища директорку перестануть заочі називати скаженою вовчицею.

Поміч у справі прийшла з відділу по роботі з персоналом. Світлана сказала, що у неї є контакт фірми, з якою вони зазвичай співпрацюють у цій справі, та перелік необхідних для зміни аксесуарів: починаючи від таблички в холі і закінчуючи бейджиком-перепусткою. Катя наголосила на двох предметах, які треба зробити якнайшвидше і подякувала колежанці.

Дівчина розуміла, чому так поспішає Юлія Володимирівна у цій справі. Безперечно на такому заході буде й Олег Волков, адже він директор філіалу. І нічого спільного з тим чоловіком Юлія Середа мати не повинна.

Світлана впоралася вчасно. Наприкінці робочого дня у вівторок до приймальні директорки з продажу завітав кур'єр.

Катя тихо зайшла до кабінету керівниці, забрала зі столу стару табличку та поставила нову.

- Дякую, Катю, - не піднімаючи голови, озвалася брюнетка. - Той шум ззовні...

- Так. На дверях також поміняли.

- Дякую, - повторила жінка.

- Будь ласка.

Ранок наступного дня був ще більш метушливим, ніж зазвичай. Офіс заповнили керівники різних ступенів. Хтось відвідував відділи головного офісу у справах, хтось навідував колишні місця роботи чи знайомих, щоб привітатися. Начальники відділів, з якими зазвичай спілкувалися телефоном, заходили познайомитися особисто.

- В житті ви ще чарівніша, Катерино Віталіївно, - потискаючи руку, усміхався Сергій Миколайович.

Він був наймолодшим серед керівників-продажників, але найбільш серйозним та відповідальним серед усіх. Для Катерини він був продухом у світі зверхніх і хтивих чоловіків. Тому так розгубилася дівчина, почувши несподіваний комплімент.

- Дякую, - промимрила білявка. Ситуацію виправила керівниця, що вийшла зі свого кабінету.

- Юліє Володимирівно, я біля ваших ніг! - вигукнув чоловік та припав до руки брюнетки.

- Годі лякати мою помічницю, Сергію Миколайовичу, - холодно наказала жінка, наче не помітивши дивної поведінки підлеглого, який продовжив притискатися губами до її руки.

- Що поробиш, - нарешті випростався він, - не можу втриматися, коли бачу такий неймовірний тандем. Ви наче ніч та день, гріх та спасіння, лють і доброта...

- Твої асоціації, Сергію... - раптом розсміялася директорка.

- А хіба не такий образ ви собі обрали, Юліє Володимирівно? - перестав блазнювати чоловік і трохи сумно посміхнувся. - Я мав задоволення бачити перетворення власними очима: звичайна відмінниця з хлоп'ячими звичками перетворилася на королеву продажів.

- Не маю ані часу, ані бажання це зараз обговорювати, - знову стала серйозною директорка.

- Так, розумію, - також став серйозним Сергій Миколайович. - Я завітав, щоб спитати з приязні, за якою такою справою найвище керівництво влаштувало цей зліт, та ще й так несподівано?

- Й гадки не маю, - знизала плечима директорка. - В мене тільки одна теорія: невдовзі кінець року.