8

В коридорі весело цвірінькали жінки, очікуючи, коли під'їде ліфт. Робочий день завершився і співробітникам кортіло якнайшвидше покинути стіни рідної компанії у цей вечір п'ятниці. 

Катя почувалася ні в сих ні в тих. За більш як два тижні роботи дівчина так і не встигла ні з ким познайомитися та затоваришувати. Весь час проходив в такій напруженій праці, що навіть обідати доводилося на робочому місці.

Але сьогодні випав шанс. Невеличка компанія менеджерок з продажу весело запропонували зайти з ними до найближчої кав'ярні "відновити цукор в крові". Поки йшли вони раз-у-раз запитували, як їй працюється з вовчицею та як та ще не з'їла тендітну на вигляд дівчину. Катя щиро відповідала, що Юлія Володимирівна хоч і сувора, але працювати з нею цілком прийнятно.

Обіцяна кав'ярня виявилася баром, але дівчина була не проти випити келих вина після важкого дня. Тим паче, що компанія дівчат виявилася весела та дружня. А розмови дуже швидко змістилися від роботи до більш загальних тем. Наприклад, до прикрас.

Одна з жінок, Поліна, жалілася, що коханець подарував їй на день народження дуже красивий комплект з сережок та кольє, але носити його не було куди.

- Для роботи він занадто яскравий, а до клубу страшно одягати, раптом хтось поцупити вирішить. Доведеться чекати корпоративу, щоб вигуляти обнову, - задумливо завершила вона.

- Невже він тебе нікуди не запрошує. До ресторану, наприклад? - поцікавилася простенька на вигляд, але говірка Аня.

- Ой, він не з тих, хто переймається такими речами, - замість Поліни відповіла Олена - найстарша з менеджерок.

- Але ж він з грошима та й з Поліною вже більш як півроку зустрічається. Невже за цей час жодного разу нікуди не запросив? - дивувалася Аня.

- Ну чому ж не запросив? - образилася Поліна. - Ми весь час кудись ходимо. Тільки нещодавно роботи навалило, що він з офісу майже не вилазить. Щось у нього там з кадрами...

- Так переходь до нього у відділ. Буде сімейний підряд!

- О, про вовка промовка, - зітхнула Олена. Катя зрозуміла, що хлопець співробітниці їй не подобався, і за мить вона цілковито розділяла її думку.

Подивившись у бік, куди кивнула Олена, вона побачила Геннадія Анатолійовича. Він був в компанії невисокого русявого хлопця, який наче був тінню свого товариша.

Катрусі закортіло негайно кудись щезнути, але не вийшло. Їхнє товариство чоловіки помітили майже одразу і тепер сунули прямо до них.

- Доброго вечора, панянки! - розплився в усмішці Геннадій, оглядаючи жінок.

Катя намагалася не дивитися на нього, тому зустрілася поглядом з його супутником. Цей хлопець не всміхався, здавалося, він ніяковіє, але помітивши увагу Каті, коротко кивнув. Дівчина трохи схилила голову у відповідь.

- Стефко, а чом би нам не пригостити дівчат? - Гена відвернув друга від столика й потяг до бару.

- Вона тебе уникає, - констатував Степан, коли вони трохи відійшли.

- Ти зрозумів, що це вона? - здивувався Гена, бо він не хотів афішувати свою зацікавленість білявкою.

- Ще б пак. Твій опис і твої дії мені про все розказали. Збиралися ж удвох посидіти, вряди-годи без жінок. А ти до неї побіг, навіть не помітивши, що вона за одним столом з Поліною, - на останніх словах, Степан не втримав усмішки, хоч і було йому зовсім не весело.

- Хтозна що тепер робити, - не став заперечувати своєї хиби Геннадій і зробив замовлення бармену.

- Я раджу принести їм напої та злиняти, - гнув свою лінію друг. - Нащо їй бачити, як на тобі висне інша жінка?

- Дух суперництва може підбурити її до дій, - Гена досі тішив себе надією, що Катя раніше просто надто сильно зніяковіла, а насправді була зовсім не проти познайомитися з ним ближче. Але був нюанс... - Тільки якщо ти не пускатимеш їй бісики.

- Я? - щиро здивувався і злякався Степан. Схоже в друга конкретно підтік дах на фоні хіті до білявки.

- Авжеж. Гадаєш, я не бачив, як вона тобі посміхнулася?

- В тебе дах зносить, брате? Вона просто кивнула.

- Тобі! - з натиском уточнив Гена.

- Вона просто на тебе дивитися не хотіла, - спробував достукатися до здорового глузду друга, але так і не побачивши в очах розуміння, спалахнув. - Але якщо ти такий впертюх, що не розумієш цього, хай так, я піду!

Степан розвернувся на підборах та пішов геть. Гена спершу хотів його зупинити, але передумав. Вмовляти друга не було часу, дівчина чекає. Він забрав замовлення та поспішив за столик.

- Вас наче більше було? - розгублено озирнувся, але білявки не було й сліду.

- А, Катя? Вона вже пішла, - відповіла Поліна, забираючи з таці коктейль. - Вона з самого початку не збиралася довго сидіти. Дуже втомилася. А де Стефко?

Пан Зегер рипнув зубами, поставив тацю та кинувся в бік виходу. Білявка стояла біля входу, тримаючи в руці телефон, Степана видно не було.

Схоже, підозра, що шпилькою ткнула його в серце, була безпідставною. Але дівчина його насправді уникала. Хоч як Гена був переконаний у власній неперевершеності та викинути з голови промах, за який так і не вибачився, не міг. Тим паче, що ставлення красуні з кожною їхньою зустріччю ставало все гірше.

Видихнувши, він підійшов до дівчини.

- Ви уникаєте мене, Катерино? - якомога м'якше промовив до неї.

- Це вас дивує? - відсахнулася білявка, але в очах не було переляку, тільки роздратування.

- Не дуже. Але ви навіть не дали мені можливості раніше... Власне, одразу тоді... я хотів вибачитися. Я не знаю, що на мене найшло, - власні заїкання роздратували чоловіка. Чому він поводиться як нерішучий підліток? Треба брати вола за роги. - Ні, власне, я знаю. Ти мені одразу сподобалася. Дуже. Я реально повірив, що наша зустріч - доля. Розумієш?

- Ні. Але вам варто припинити приймати те, що ви приймаєте.

- Я не з тих! - не одразу зрозумів кпин Геннадій. - Я серйозно. Пробач... - він зазирнув у вічі дівчини і зрозумів, що зарано перейшов на ти, - ...те. Пробачте мені за той необдуманий вчинок. Це не повториться. Ви вірите мені?

Гена хотів взяти дівчину за руку, але вона завела її за спину. Серце боляче стиснулося. Не вірить.

- Я вірю вам, - всупереч вчинку, відповіла Катерина. - Але прошу в подальшому не звертатися до мене з питаннями, що не стосуються роботи.

- Але ж те, що я відчув...

- Не має значення. Я вже казала, що не змішую професійне та особисте життя. Більше того, у вас є дівчина. Хіба ні? До чого всі ці розмови про долю?

Телефон білявки ожив, коли на майданчик перед баром в'їхало таксі. Вона кивнула: "На все добре" й пішла до автівки.

Геннадій запхав руки в кишені та пішов додому. Вечір псові під хвіст. Посварився зі Степаном. Отримав чергового відкоша від Катерини. Відморозився від Поліни. Про останнє він зовсім не шкодував, але передбачав назавтра свару з цього приводу. І це псувало настрій ще дужче.

Витяг руку з кишені та поглянув на свою долоню. Невже ці руки так її нажахали? Чи справа зовсім не в ньому, а просто з цією дівчиною щось не так?

Катя тим часом сіла в таксі та озирнулася. Серце калатало. Роздратування перемішалося зі збентеженням. Геннадій Анатолійович не повернувся до бару, а пішов геть. Це вперше, коли вона готова була змінити думку про чоловіка. Не те, щоб вона перестала вважати його ласим до легких стосунків бабієм, але вона насправді повірила його словам, його каяттю. Насправді бувають випадки, коли важко стримати почуття. Напевне, таким, як він, це робити ще складніше. І це була ще одна причина триматися від нього подалі.

Автівка проїхала повз чоловіка, який завмер посеред вулиці, розглядаючи щось у руці. "Цікаво, про що він думає?" - промайнула думка, але Катерина швидко відкинула її.