РОЗДІЛ 29: Сліпучий вихід

Ангар наповнився гуркотом. Катя з’єднала дроти в розподільчому щиті, і величезні розпилювачі під стелею з ревом випустили хмару густої піни та хімічного реагенту. Ця суміш була призначена для гасіння пожеж на складі пального, але для дрібних дронів вона стала миттєвою смертю. Більшість «Мисливців» коротко заіскрили і впали додолу, перетворившись на купу брухту.

— Це дасть нам хвилини дві, не більше! — крикнула Катя, вискакуючи з темряви. — «Егіда» вже знає, що ми тут!

Артем підбіг до вантажівки, яку вони оглядали раніше. Це був старий армійський «Урал» з броньованою кабіною.

— Заводьте! — наказав він.

Сашко схопив ключ запалювання, який дивом виявився на місці, і двигун неохоче, але прокинувся, видавши густий дим. Анна швидко закинула Віктора в кузов, слідом заскочили інші.

— Пробиваємо ворота! — Артем сів на місце водія, вибив передачу і тиснув на газ.

Вантажівка рвонула вперед. Вона врізалася у величезні металеві ворота депо, які з гуркотом розлетілися на частини. На вулиці їх уже чекали. Світло потужних прожекторів сліпило, а по корпусу машини забарабанили кулі. «Егіда» не чекала — вони розгорнули блокпост прямо навпроти виїзду.

— Тримайся! — крикнув Артем, викручуючи кермо вправо, на вузьку провулок між складами.

Кулі розбили бічне скло, але броньована кабіна витримала. Артем бачив, як до них наближаються два броньовики корпорації. Вони намагалися затиснути вантажівку в лещата.

— Сашку, дай їм вогню! — закричав Артем.

Сашко-старший виставив ствол своєї гвинтівки через вікно і вистрілив у колесо ближчого броньовика. Машину занесло, вона врізалася в ліхтарний стовп, перекривши шлях для погоні.

— Ми вириваємося на трасу! — голос Віктора пролунав з кузова. Його очі знову злегка блиснули. — Я відчуваю іншу частоту. Там, попереду, є «мертва зона». Радіосигнал там не працює. Якщо ми доберемося туди, вони нас втратять.

— Як далеко? — запитав Артем, лавіруючи між бетонними блоками.

— П’ять кілометрів! Це старий тунель, засипаний після обвалу. Корпорація не користується ним, бо там забагато перешкод для електроніки.

Вантажівка налетіла на трасу, розкидаючи сніг і залишки льоду. Позаду, у дзеркалі заднього виду, Артем бачив, як вогні погоні стають усе меншими. Але він знав — це лише початок. Найстрашніше попереду, бо «Егіда» вже готує «Оріон» до зустрічі.

Вони мчали в темряву, і ця темрява була для них єдиним порятунком.