РОЗДІЛ 25: Холодний слід

Ліс навколо них дихав зимовою тишею, але це був оманливий спокій. Артем знав, що «Егіда» не вибачає таких поразок. Після знищення «Атласу-1» корпорація перейшла в режим повної зачистки.

— Нам не можна залишатися тут, — Артем допоміг Віктору підвестися. Хлопчик був слабким, але в його погляді з'явилася та сама рішучість, якої не було раніше. — Катю, що показує пристрій?

Катя, яка була блідою від побаченого внизу, тремтячими руками дістала планшет.

— Супутники «Егіди» пересканували весь сектор за останні десять хвилин. Вони знають, що ми вийшли на поверхню. У них є тепловізори, які бачать нас навіть крізь сніг.

— Скільки часу до їхнього прибуття? — запитав Сашко, оглядаючи свою зброю.

— Хвилин двадцять, не більше. Група швидкого реагування вже в повітрі.

Анна міцно тримала сина за руку.

— Куди ми йдемо, Вікторе? Ти сказав, що база «Егіди» — це "мозок". Де вона?

Віктор заплющив очі, вслухаючись у звуки лісу, але не звичайні, а в ті, що йшли з ефіру.

— Це не в горах. Це в морі, — тихо відповів він. — База «Оріон». Величезна нафтовидобувна платформа в Чорному морі, переобладнана під центр обробки даних. Саме там Бєлов тримав головний сервер. Якщо ми знищимо «Оріон», мережа «Егіди» втратить зв'язок із супутниками. Вона просто «осліпне».

— Чорне море... — Артем зітхнув. — Це інший кінець країни. Нам потрібно прорватися крізь усю систему блокпостів корпорації.

— Не обов'язково, — Катя раптом посміхнулася, вперше за весь день. — Подивіться.

Вона вказала на покинуту залізничну колію, що губилася в гущавині лісу.

— Це стара вузькоколійка, яку використовували ще лісники. Вона веде до вузлової станції внизу. Якщо ми встигнемо, ми зможемо використати вантажний склад, який вони ще не встигли дистанційно заблокувати.

Артем кивнув. Кожен крок давався важко, сніг забивався у взуття, але вони не зупинялися. Вдалині, над верхівками ялин, пролунав гуркіт гвинтів вертольотів. Полювання почалося.

— Бігайте, швидше! — скомандував Артем.

Вони бігли крізь нічний ліс, знаючи, що за кожним поворотом їх можуть чекати не лише автоматичні дрони, а й елітні найманці, яким уже віддали наказ: «Живими не брати». Світло фар вертольота почало вихоплювати дерева прямо за їхніми спинами. Вони були за крок від того, щоб стати мішенями, але в серці Артема жевріла надія: якщо Віктор зміг змінити «Атлас», вон

и зможуть знищити і «Оріон».