Глава 54

一 Тварюка, 一 гучний жіночий голос лунає в моєму офісі. 一 Думаєш  найрозумніша, так? 

Я підіймаю голову від монітору, щоб подивитись хто ж там прийшов, але знайомий голос, що продовжує кричати в коридорі, підказує мені, що то до мене. Скоріш за все,  після сьогоднішнього дня моє працевлаштування тут буде під питанням. Шкода, адже сьогодні я перший день на роботі після недовгої відпустки, яку вимушена була взяти, щоб повністю зайнятись своїм розлученням. 

 Я, чесно, з самого ранку сподівалась, що цей день буде хорошим, не дивлячи на легке хвилювання, адже сьогодні у нас запланований візит до клініки, щоб забрати результати експертизи й нарешті поставити крапку в цій дурнуватій історії. 

一 Катя, перестань, 一 звучить й голос мого чоловіка, повністю доводячи мені, що моє припущення було вірним. 

一 Поліно Вікторівно, то схоже до вас, 一 до мене нахиляється моя колега, шепочучи й так очевидну річ. Я кидаю погляд на годинник, розуміючи, що до приїзду Давида ще півтори години. А це означає, що я залишаюсь зі своїм колишнім та його ненормальною коханкою, яка надриває горло, сам на сам. 

一 Я вже це зрозуміла, дякую, 一 під зацікавлені погляди я виходжу з кабінету. Злість так і б’є ключем в моєму тілі. Хочеться побити їх обох за те, що завалились до мене на роботу, за цю ганьбу, яку мені раз за разом доводиться проживати. 

В головному холі нашого відділу я бачу прекрасну картину під назвою “Ігор і фурія”. Він намагається її втримати на місці, але ця жінка вже встигла  набрати обертів, для того, що ускладнити йому завдання. Ігор робить чергову спробу схопити її за лікоть, але Катерина виривається й повертається до нього, мов та кішка. 

У холі стихає розмова як тільки я туди входжу. Охоронець вже намагається вивести їх обох, але жінка промовляє, що піде звідси тільки після того, як я прийду. І звідки тільки знає, що я на роботі? 

一  Задоволена, так? Все зробила як хотіла? 一  вона робить крок мені на зустріч, але Ігор не дає їй наблизитись. Його вигляд не такий войовничий, навпаки дещо винуватий. І тільки через декілька секунд, я помічаю те, що його обличчя трішки підправлене. 

Дивно, адже Давид всі ці дні не відходив від мене ні на крок і весь час ми провели за містом, отже це не його робота.

一  Я не думаю, що це хороша локація для розмов, вам так не здається, 一  кажу я, дивлячись тільки на Ігоря, бо в ньому зараз бачу адекватності більше, ніж у його супутниці. 

一  Не здається, 一  шипить вона. 

一 Окей, 一 здаюсь я. 一 Чого ви приперлись? 

一 Нащо ти пішла до Сергія? Мало тобі було, так? Мало в Ігоря відцапала, хочеш ще його на нас натравити?

Вона голосно пищала, а я кривилась. Спочатку до мене важко доходить про що вона говорить, але коли вона згадує Сергія, то все стає на свої місця.

一 А-а-а, то твій чоловік дізнався, що ти, зрадлива шльондра, вешталась з його другом і нарешті вигнав тебе?  一 Я посміхаюсь, промовляючи це, але всередині мене не радість, а шалена втома. Якби ж хтось тільки знав, к ці двоє мені набридли. 

Ну чому у їхніх бідах винна тільки я? 

Я жертва в цьому трикутнику. 

 一 Іди сюди!  一  Кричить вона, а  я на автоматі кладу руки на живіт, захищаючи найдорожче на випадок непередбачуваного.  一 Він не дізнався б, якби ти йому не розказала!

 一 А  я й не сказала, але не буду приховувати того факту, що мені до вподоби такий результат. Якщо не хотіла, щоб він знав, то може варто було менше палитись? Не думала про таке? Чи не вистачило клепки?

Я вже пожалкувала, що не послухала Давида й не взяла на сьогодні відгул.  Звісно, що мені б його і не дали, так як я вже стала надто нахабніти і на роботі мене вже рідко хто бачить. 

Але, після сьогоднішнього, мені звісно обирати між роботою та домом, видно, не доведеться. 

一 Поль, справді, це не жарти, 一 вклинюється в розмову Ігор. Дивно бачити його таким безхребетним.

Де вся його пиха та зухвалість? Це сердитий або беземоційний вираз обличчя, який він демонстрував мені останні  роки? Чому зараз він схожий на  підкаблучника, яким так боявся колись стати?

Катерина в цей момент тягнеться до своєї сумочки, щось там шукаючи, а як тільки знаходить кидає маленькі клаптики паперу мені в обличчя.

一 Скажеш не твоя робота? 

Я навіть голови не опускаю, щоб розгледіти. Бо що б вона нам порозкидала, я вже встигла побачити. Фотографії. І на всіх них вона з Ігорем.

Що ж. Певно, Сергієві теж прийшли такі. Не скажу, що мені шкода, єдине, можу поспівчувати за те, що він увесь цей час жив з нею. Але як там кажуть всесвіт живе за власними принципами й бумеранг ще ніхто не скасовував. 

Вона надсилала фото з Ігорем мені, а хтось такі ж надіслав її чоловікові. Один - один.

一 Не моя, але хотілося б подякувати тому, хто це зробив. 

一 Що у вас тут відбувається? 一 Моя керівниця, яка підійшла впритул до нас, кладе мені руку на плече та трохи стискує його, висловлюючи підтримку. 一 Є якісь проблеми?

一 Є, 一 вигукує Катерина. 一 Вам  слід ретельніше  добирати свій персонал. Ні краплі поваги.