Глава 50

一 Ми точно можемо піти додому? 一 питає мене Давид, як тільки я виходжу з кабінету. Після аналізу я трохи погано себе почувала, через що лікар запропонував залишитись трохи під наглядом, але так як плоду, як зараз називають мою дитину лікарі, нічого не загрожує, то залишатись в цих стінах не хочеться.

一 Можемо, 一 киваю йому, а потім дивлюсь в бік Ігоря. 

Той стоїть віддалено від нас, дивно, що навіть не намагався підійти ближче. Але що більш дивно що сьогодні поруч з ним стоїть та сама Катерина, от її присутність тут я пояснити не можу, та й не берусь. 

Мені діла немає до них. Тільки б мене не чіпали. 

Але куди там! Якщо ця жінка промовчить, то в ту ж мить небо на голову впаде. 

一 Як добре що ми всі порозумілись, правда? 一 Її солодкий голос звучав бридко для мене. Але, бувши людиною вихованою, я не відповідаю їй, хоч і дуже хочеться.

一 Кать, 一  намагався обірвати її Ігор, але в бік жінки не дивиться. Всі його увага прикута до мене та до невеликої папки в моїх руках. 一 Не починай. 

一 Я нічого не кажу, 一 хитає головою жінка. 一 Ти не забув, що вам з Поліною треба документи підписати?

一 Якщо хочеш ми можемо перенести, 一 говорить мені Давид. 一 Ти якась бліда. Може не варто сьогодні ще більше нервувати? Вам це точно на користь не піде. 

Я може  б і погодилась на його пропозицію, але цей цирк варто було завершувати. Я правда втомилась.  Якщо Ігор дійсно в присутності наших адвокатів підпише документи, то я нарешті можу зажити щасливо і нарешті насолодитись своїм становищем відкрито, не боячись, що мою дитину можуть використати у власних цілях.

一 Ні, давай зробимо все сьогодні.

Давид приймає мою думку, він киває та цілує мене у маківку, при цьому обвиваючи мою талію. 

一 Тоді пішли, Віктор Адамович сказав, що у них вже все готово. 

До адвокатського бюро ми приїжджаємо за двадцять хвилин. Сьогодні нам щастить, адже заторів не було. Але чим ближче ми підходимо до основного, тим швидше починає битись моє серце. Кожен крок віддається в голові важким стуком, наче серце б’ється десь у п’ятах.

Я тримаю Давида за руку, бо без цього, здається, просто не втрималась би на ногах.

Коли ми заходимо до кабінету, Ігор уже сидить за столом, поруч його адвокат. Катерина, звісно, теж не пішла, вона стоїть осторонь, роблячи вигляд, що це її взагалі не стосується.

Я поки що не розумію її присутності тут, але проходжу вперед, збираючи всю свою гордість в кулак. 

Віктор Адамович коротко пояснює суть документів, і я ледве встигаю ловити зміст його слів. Усе сприймається приглушено, ніби крізь скло. Коли мені подають ручку, я бачу своє ім’я на аркуші, а поруч — Ігореве.

Останній раз. Я щиро сподіваюсь, що на цьому все завершиться.

Розписуюсь швидко, щоправда, рука трохи тремтить, але я не зупиняюсь. Я прийняла правильне рішення. 

Давид стоїть за моєю спиною, поклавши руку на плече, тим самим даючи мені відчуття безпеки та підтримки. І я йому в цей момент неймовірно вдячна. 

Цей чоловік ледь не єдиний , який дає мені можливість прийняти рішення самостійно. Він не тисне на мене, не намагається нав’язати свою думку. На кожне моє питання відповідає чесно, але при цьому дозволяє робити так, як мені хочеться. 

Ігор бере ручку, седунку затримує на нас з Давидом погляд, але знову повертається до документів. Він швидко ставить підпис і видихає.

Мені здається, що в повітрі щось клацнуло, але напевно то було моє розуміння, що все завершиться.

Віктор Адамович перегортає останню сторінку, уважно перевіряє підписи, а потім підіймає очі на нас.

一 Вітаю, 一 його голос спокійний, але водночас теплий. 一 Тепер залишилось надати ці документи  та результати аналізу суду та дочекатись рішення, і все, ви будете вільні.

Першим з кабінету  Віктора Адамовича виходить  Ігор та його адвокат, ми з Давидом йдемо за ними, але мене зупиняє голос Катерини.

一 Сподіваюсь, що ти не вставлятимеш палки в колеса надалі, 一 уїдливо говорить вона. 

一 Нагадати тобі, що це не я їх вставляла, а твій коханець?

一 Поль, облиш її, вона того не вартує, 一 Давид тягне мене в бік дверей, але я лише хитаю головою на його дії та прошу зачекати мене на вулиці.

一 Йди, зі мною нічого не станеться, ми всього лише поговоримо,  一 кажу йому  коли бачу що він не йде. 

一 Ігор лише не хотів втрачати компанію. Він готовий був залишитись з тобою, аби лише ти не претендувала на її частину. Розумієш наскільки він відданий справі? Дитина його не хвилювала, хоча не приховуватиму, щось в ньому сіпнулось, коли я сказала йому про твою вагітність. Але це моя помилка, треба було більш наполегливо доводити йому, що це того твого дитина.

Чесно кажучи мені так байдуже на те, який там Ігор в роботі, якщо як чоловік він з тріском провалився. І я не розумію такого захоплення.

一 А що ти робитимеш якщо аналіз покаже його батьківство? Не дарма ж він наполіг на експертизі, 一 я блефую, я точно впевнена у результаті, але не відмовляю собі в задоволенні глянути на її перекошене обличчя.