Глава 49

Я стою, спершись на двері Давидової автівки і намагаюсь збільшити дистанцію між нами, і дякувати Богу,  Ігор це розуміє, а тому не робить більше нічого, крім того, що вже встиг зробити.

一 Ти думаєш, нам є про що говорити? Після всього, що сталось очікуєш на діалог? Ти серйозно?

Моє обурення можна зрозуміти. Ми тільки дві години тому розійшлись після суду. Як він взагалі мене знайшов? Хіба що слідкував за нами.

一 Це моя дитина? 一 раптом з ходу питає чоловік, чим змушує мене перерватись. 

一 Що?

一 Я спитав чи це моя дитина? 

Він дивився на мене навіть не кліпаючи. А я не впізнавала у ньому зараз того чого віка, який погрожував визнати мене недієздатною. Віктор Адамович ще тоді пояснив, що Ігор після того, як я втратила свідомість на суді попросив суд не брати до уваги довідки. 

Саме він з нас обох більше був схожий на божевільного. Бо такі нелогічні дії вчиняти, це треба геть розуму не мати. 

一 Ні, це точно не твоя дитина. Ми  з тобою вже не були тоді, 一  дивлячись йому у вічі, відповідаю я, і бачу, як його плечі полегшено опускаються вниз. 

一 Добре, 一  видихає він. 一 Це добре. 

Я зараз дійсно нічого зрозуміти не можу. Що тут відбувається? Чому він виглядає так, ніби задоволений почутим.

一 Там, на суді, я мусив так зробити, інакше зараз би ти зі мною не говорила. Я мусив заявити про твою вагітність. Чесно сказати, я здивований, як ви швидко впорались. Катька, коли сказала мені про вашу з Мокрицькою меншою виставу перед нею, я не повірив спочатку, але пару купюр медсестричці і мені виклали все, як на духу…

一 Ти скажеш нормально, що від мене хочеш, чи так і будеш тут монологи читати? У нас часу обмаль, Давид скоро вийде з супермаркету і до твоїх синців на  обличчі додадуться ще декілька. Впевнений, що знову хочеш з ним зустрітись?

Він хмикає на мою погрозу, засовує руки в кишені та похитується з п’ятки на носок. Чоловік набирає повітря, а потім видихає:

一 Відмовся від компанії. Я залишу тобі дві квартири та автівку, а також не буду нічого робити, щоб довести, що це… 一 він пальцем вказує на мій, поки що плаский живіт. 一 Моє. Твоєму Мокрицькому достатньо буде визнати, що дитина його, а докази з лабораторії візьмуться до уваги.

“Це” глухо звучить в моїй голові. Він називає мою дитину “це”. 

一 І ти думаєш, що я тобі повірю після всього, що ти накоїв? Я по-твоєму геть розум втратила?

Хочеться врізати йому так само, як до цього це робив Давид. Але я не тієї комплекції. Мені здалось, що я бачила в ньому щось людське, щось, що я бачила в ньому, коли ми були тільки на початку наших стосунків. Але ні, не цього разу. Бо мій поки що чоловік вкотре пробиває дно цим шантажем. 

一 Навпаки, сподіваюсь, що ти маєш голову на плечах й приймеш правильне рішення. Від цього ж залежатиме не тільки твоє життя. Я не з’явлюсь у твоєму житті, не буду шукати зустрічей просто погодься. 

一 Ця компанія була для тебе важливішою за мене? Важливішою за наше майбутнє? 一 Не знаю чому мене потягнуло на те, що поставити саме це питання. Я б мала звикнути за цей час, що ми були чужими один одному. 

一 Важлива. Ми з Катериною багато вклали в цю компанію і втратити все через те, що ти вирішила розлучитись я не хочу.

一 Ти такий дурний, Зимченко, 一 хитаю головою, а сама дійсно задумовуюсь над його словами. 一 Так одружувався б з Катериною, раз так сильно шкодував про наш шлюб.

一 Зараз не про це мова, Ліно…

一 Не називай мене так, 一 трохи гучніше, ніж планувала спочатку, кажу йому я. 一 Ненавиджу, коли так називають. І ти це знаєш.

一 Тебе що, ні на хвилину залишити не можна? 一 я здригаюсь, коли чую голос Давида збоку. 

Я не бачила його через автівку, яка стояла зовсім поруч, але Ігор  точно мав би бачити його наближення. То чому ж не намагався піти? Тут не було нікого, хто б зміг втихомирити їх, якщо раптом вони б вирішили знову зчепитись. 

一 О, сміливий захисничок, 一 клацає він язиком і знову звертається до мене. 一 Подумай, Поліно, я пропоную реальне вирішення ситуації. Як тільки ти погодишся, я підпишу всі папери і передам все, що обіцяв зараз. 

一 Що ти вже тут знову пропонувати надумав?

一 Дах тобі над головою пропоную, бо ти ж не придбав свого, 一 саркастично промовляє Ігор, перевівши на Давида погляд. 

一 Що ти…一 чоловік поруч сіпається, але я хапаю його за руку, не даючи змоги підійти до Ігоря ближче.

Що ж він такий вибуховий, ніколи такого за Давидом не помічала подібного, а відколи він з Америки повернувся, так постійно на когось з кулаками кидається. 

一 Не чіпай його, 一 прошу, прикриваючи очі.

Якби вони тільки знали, як мені остогидла вся ця ситуація, як остогидли ці ігри й таємниці. 

一 Я зроблю цей клятий аналіз, щоб перевірити батьківство, як би це шалено для мене зараз не звучало. Але як я можу бути впевнена, що в разі непередбачуваного ти не скористаєшся ситуацією? Як мені бути впевненою, що ти не порушиш своє слово?

一 Поля, на що ти надумала погодитись? 一 Питає мене стривожено Давид. 一 Не вір йому. У нього ж на пиці написано, що він гад. Я б не…