Глава 46

Стіни суду знову навіюють на мене відчуття паніки, але зараз я намагаюсь йому не піддаватися. Всі знайомі обличчя знову зібрались в цьому залі, але присутність Давида не дає мені бути слабачкою. 

Суддя  перевіряє присутність сторін та зачитує матеріали справи.

На мить мені здається, що все йде так, як потрібно.  Я більше не чую ні від Ігоря, ні від його адвоката щось про недієздатність та психіатра. Це вселяє в мене надію, що у нас є можливість завершити це все меншими ранами, ніж ми вже нанесли один одному. 

一 Позивач вам є що сказати? 一 беземоційний голос судді який, я впевнена, в цьому залі надивився на різні ситуації, звертається до мене.

一 Ні, ваша честь, мені немає чого додати. Всі факти та прохання були викладені у позовній заяві.

Він хмурить брови на мої слова, але згодом киває та ставить те ж питання Ігорю. На мить в приміщення стає тихо. Чути лише важке дихання Давида. Я навіть зараз, не дивлячись на нього відчуваю його напруження, яке зростає з кожною секундою Ігоревого мовчання.

一 Ваша честь, 一 він підіймається на ноги. 一 Я маю припущення, яке вплине на хід нашої справи. Я не міг звернутися з клопотанням до засідання, оскільки цей факт  став мені відомих за декілька хвилин перед ним.

Театральну паузу, яку так любить мій чоловік, здається, ніхто крім мене не помічає. Але я вже розумію, що нічого хорошого його слова не принесуть. Не знаю, може це просто внутрішнє відчуття. Інстинктивно кладу руку на живіт та кидаю секундний погляд на Давида і стикаюсь з таким же важким.

一 І які ж це факти? 一 суддя відкидається на спинку в очікуванні, а я затамовую подих. 

В голові жодної думки, та й це зловіще мовчання діє на нерви. НЕ хочеться знову втрачати свідомість. 

一 Справа у тому, ваша честь, що я дізнався про вагітність моєї дружини. І як ви розумієте, перед тим як буде прийняте рішення, хочу впевнитись чию дитину вона носить.

Мені здається, що в моїй голові зриваються безліч бомб, а серце гулко стукає у грудях. 

Ні. 

Він не може цього знати. Йому ніхто б не сказав. Не міг. 

Я зустрічаюсь з ним поглядами, він цілковито впевнений у своїй правоті. Впевнений, що все, що зараз робить — правильно. Але це не так. Давид щось вигукує йому, але Ігор навіть голови до нього не повертає, бо вся його увага на мені сконцентрована. 

Це моя дитина. 

一 Брехня, 一 викрикую перш ніж Віктор Адамович встигає мене зупинити.

一 Скажеш, що не вагітна? 一 Мій чоловік вигинає свою брову, даруючи мені цей свій фірмовий іронічний погляд. 一 І всі записи у твоїй медичній карті теж брехня? Ти навмисне приховала від мене той факт, що вагітна моєю дитиною.

一 Вона моя, 一 заявляє Давид і суддя дивиться  на нього з прищуром. 一 Дитина моя 一 не Ігоря. 

Цей балаган, який влаштував Ігор вщухає, варто судді наказати зберігати спокій.

 Збережеш тут його, звісно. 

Мої руки тремтять від напруги.  Я не хочу цього всього. Трясця, моя дитина ще навіть не сформувалась до кінця, а вже стала знаряддям для маніпуляцій колишнього чоловіка.

一 Він хоче затягнути процес, 一 чую тихий голос Віктора Адамовича. 一 Не реагуйте так гостро. Він це не з метою забрати вас та дитину це сказав. Йому потрібен час, а якщо вас зараз розведуть, то все закінчиться. 

Його слова, та обережні похлопування по руці дещо заспокоїли мене, але Давид точно не збирався стихати. Він відповідає на питання, які ставить йому суддя, запевняючи того, що у нас з ним був зв’язок під час мого шлюбу.

Якщо мій адвокат має рацію, і Ігор знущається з мене лише з тих причин, що йому потрібен час, то я готова підіграти. Хоча в цей момент єдине, що мені хочеться 一 це ніколи його більше в житті не бачити.

一 Гаразд, 一 чую я голос судді, котрий знову вимагає тиші. 一 Нові обставини справи, якщо вони відповідають дійсності, а це нам можуть підтвердити лише належні докази, не сприяють вашому розлученню, панове. 

Я хочу почути, що він скаже далі, але мене відволікає голос Віктора Адамовича. 

一 Підіграй мені. Раз вже твій чоловік мастак вибивати нас з колії, то нам теж треба час. Удай, що тобі погано.

Ха, удай! Тут і удавати не потрібно. Мені увесь час здається, що як тільки я встану з цього стільця, світ в цю ж мить похитнеться. Але я довіряю Віктору Адамовичу, якщо він так робить, отже це потрібно. 

一 Ваше честь, чи могли б ми перенести наше засідання на інший день? Моя клієнтка скаржиться на своє самопочуття.

Видно чоловік пам’ятає, що минула моя зустріч з ним закінчилась викликом швидкої,  тому лише коротко оглядає мене й уточнює можливі дати наступного засідання. 

Отже, все так, як і говорив Віктор Адамович, Ігор гратиме брудно. Але чи витримаю я таку гру?