Глава 43

З лікарні я виходжу у змішаних почуттях. Мені ніби й підтвердили, що з малюком все добре, але стати на облік так не вдалось. Я все ще була одружена, і це виявляється головна проблема. 

Звідки мені було знати про те, що вся інформація про чоловіка теж вказується в тих клятих документах?

Виходить дарма приїхала сюди сьогодні. 

Перечитуючи вкотре інформаційні листки, дбайливо видані мені лікаркою, я присідаю на лавочку біля входу у жіночу консультацію. Паралельно тягнусь до своєї сумочки в якій лежить невелика пляшка солодкої води. Її я купила тільки тому, що у місцевому кафе не було звичайної.

一 Поліна, це ти? 一 Я стрімко підіймаю голову догори, чуючи знайомий голос зовсім поруч. 

От кого-кого, а Катерину я не очікувала тут побачити. Я завмираю. Пальці так міцно стискають пластикову пляшку, що та мало не тріскає в моїй руці. У роті миттєво пересихає, і я ловлю себе на тому, що не можу проковтнути навіть краплю слини. Невже саме зараз? Саме тут? Де завгодно, але трясця, точно не тут. 

Повільно підіймаюсь із лавки, намагаючись тримати рівну поставу. 

一 Я, 一 сухо відповідаю їй, а сама хочу втекти, але голос жінки зупиняє мене. Сюрреалістична картина: поки що законна дружина та коханка одного і того ж чоловіка зустрічаються біля жіночої консультації. Гіршого й придумати важко. 

一 Стривай, нам треба поговорити, 一 вона стає переді мною, не даючи змоги відійти  вбік, тому  я так і залишаюсь затиснутою між нею та лавкою.

Жінка, як завжди, виглядає бездоганно. Ідеально рівне волосся, закладене у високий хвіст, легкий аромат парфумів, котрий зараз дратував з подвійною силою, і сукня, що підкреслює кожен вигин. А в очах ця знайома іронія, від якої мене нудило ще до того, як я дізналась правду.

一 Я не думаю, що нам є про що говорити, 一 я відповідаю сухо, намагаюсь показати їй, що не зацікавлена в розмові, хай що вона має мені тут розказати. 

一 А мені здається є, якщо ти тут, 一 Катерина змахує рукою показуючи на будівлю лікарні. А з мене ніби сьомий піт стікає. 一 Ти ж вагітна? Це дитина Ігоря?

一 Тобі не здається, що ти лізеш не у свою справу?

Зізнаюсь, в цей момент мені хочеться прикрити живіт руками, але я стримуюсь. Я від батька цієї дитини її приховую, а цій шльондрі правду тим більше не казатиму. 

一 Не здається, якщо ця дитина його, то про яке розлучення мова? Він не знає, так? 一 Жінка питає мене, але в ту саму мить сама собі й відповідає:  一 Звісно, що не знає, інакше б боровся за тебе ще більше.

Я фиркаю. Боровся? За мене? Стає смішно, але я теж утримую себе від цього. Єдине за що бореться Ігор це за гроші та свій власний імідж. Не за мене точно.

一 Я не вагітна, 一 спокійно кажу я, взявши під контроль свій голос та емоції. Може я десь і могла себе видати, але якщо вирішила триматись до кінця, то не збираюсь дати цій парочці ще більше важелів впливу на мене. 

一 Не вагітні сюди не ходять, 一 не звертає увагу на мої слова Катерина. Вона робить крок до мене, її очі, здається, палають від здогадки, а я стою й не рухаюсь навіть. Я просто не розумію, яка їй вигода з того, що ми з Ігорем продовжимо бути подружжям? З дитиною чи без 一 це все одно вже питання часу. 

То в чому була причина? А головне, що вона тут забула?

一 Ходять, 一 голос Кіри звучить для мене як справжнісінький порятунок. 一 Якщо приходять сюди з тими хто вже встиг залетіти. Ти що до неї причепилась? Мало висмоктала з цієї сім’ї? То йди до Ігорька, він покаже де це краще зробити!

一 О, і ти тут? 一 Катерина не задавалась розгубленою. Навпаки, жінка швидко зорієнтувалась, розтягнула губи в хижому оскалі й звернулась до Кіри. 一 То це тебе треба привітати? Чи поспівчувати твоєму обранцю?

一 Боже, в тобі стільки кислоти, що мене нудити почало. А це в мене ще токсикозу немає. Йди куди йшла, бо наблюю тобі на цю сукню 一 потім, щоб не скаржилась дарма. 

Я могла б зупинити Кіру  у її спробах образити Катю, але навіщо? Я б так не додумалась сказати, а навіть якби й додумалась, то це було б не так ефектно. А так і правда, і приємно.

一 Так, дівчатка, 一 вона скептично оглянула нас з ніг до голови й промовила. 一 Того у вас особисте життя не складається. Одна залетіла без шлюбу, інша навіть шлюб не в силах зберегти. Ви не вмієте себе подавати,  от у чому ваша проблема.

一 Головне, щоб ми не стали твоєю проблемою, 一 вигукує Кіра в ту саму мить, коли я теж вирішую сказати своє останнє слово.

一 Раз ти така впевнена у собі, чоловіку вже сказала, що він рогатий ходить, чи мені йому очі на вас відкрити? 

Катерина, яка вже зробила два кроки вбік лікарні, зупиняється. Бачу, як напружуються.

一 Моя сім’я 一 не твоя справа, 一 вона цідить слова тим самим підтверджуючи мою здогадку. 

一 Як і мої справи — не твоя, 一 я впевнена, що вона все розуміє як слід, просто не хочу цього показувати. А я маю бути впевнена в тому, що навіть найдрібніша її здогадка не потрапить Ігорю до вух.  一  Я сподіваюсь, ми зрозуміли одна одну.

Не дочекавшись її відповіді, я ловлю Кіру попід лікоть й тягну її до виходу з лікарні.