Глава 37

一 Він говорив тобі про психіатра? 一 Давид витріщає на мене очі, після того, як чує мої слова. 

一 Психотерапевта, 一 уточнюю я, облизуючи ложку від шоколадної пасти. 一 Я тоді істерила через цього Висоцького. Та й тоді мені знову фото його з Катериною почали приходити. Я зірвалась. Тоді Ігор і заговорив за спеціаліста. Каюсь, спершу я й сама задумалась, але коли він почав наполягати… Чим більше він про це говорив, тим сильніше  я чинила опір.

Він відкидається на спинку дивана, закидує голову догори й протяжно стогне. Хоча, я бачу, як міцно стискаються його руки, як грають вилиці і розумію, що він би зараз зробив з Ігорем так само, як і з його “партнером”

一 Тобто це було майже відразу після того випадку?

Я знову мугикаю, обдумуючи все. Пазл складається не в дуже прекрасну картину. З кожним моїм словом приходить розуміння, що слова того придурка таки мають місце бути. 

一 Угу, 一 повільно киваю головою. 一 Так, у нас були не найкращі стосунки. Але ж, трясця, у мене не було сумнівів щодо нього… І так, він не був ідеальним чоловіком, але я не думаю, що він моральний виро… Ти зрозумів. 

一 Ти занадто добра, 一 Давид бере у свої руки мої й підносить їх до губ, ніжно притуляючись й цілує кісточки.一 Або наївна. І в обидвох варіантах це занадто погано для тебе. 

一 Можливо, я просто боюся повірити, що все так погано.

一 Ти боїшся? 一 Він підіймає погляд на мене. 一 А я ненавиджу його за те, що зробив із тобою. І він ще за це заплатить. 

一 Віктор Адамович вже працює над моїм розлученням. Я довіряю йому. Він сказав, щоб я поки не афішувала стосунки, якщо вони в мене з’явились…

一 Мені звісно приємно, що ти зараз кажеш про наші стосунки. Точніше, ти визнаєш їх наявність, 一 вимучено посміхається Давид. 一 Але сьогодні я мушу пропустити ці слова крізь вуха. Твій Адамович не знає всієї ситуації, він не чув цих слів. Можливо здогадується. Але як ти гадаєш, твій чоловік завзятіше діятиме тоді, коли знатиме, що за тебе є кому постояти чи тоді, коли ти будеш в його очах беззахисною?

Він підсовується ближче. Майже дихає мені у волосся, а я застигаю в цих недообіймах, вдихаючи його неповторні парфуми.

一 Не знаю, 一 тихо шепочу йому кудись в шию.  Хочеться довіритись. Знову відпустити контроль, відчути, як про мене піклуються. Але навіть без його втручань я це відчуваю. 

一 А я знаю, 一 він цілує моє волосся.一 Знаю, що не хочу, щоб тобі було боляче. Не хочу, що він зашкодив тобі, навіть якщо ця шкода буде фінансова. Дозволь мені бути твоєю опорою. Дозволь захистити тебе. Не сковуй мої дії. Не зупиняй мене, коли я тебе захищатиму. Я хочу бути поруч не просто на словах, але водночас я не хочу робити щось проти твоєї волі.

一 Але ти вже й так частина цієї історії, 一 белькочу, не підіймаючи голови. 一 Ти за цей короткий час встиг побитись з моїм майже колишнім чоловіком та з тим… Його партнером. 

一 Колишнім, 一 впевнено заявляє Давид. 一 Ти ж розумієш, що це було правильно? Ні одному,  ні іншому не варто співчувати. Вони тебе образили, я показав, що цього робити не варто. Ти можеш просити мене про все що завгодно, але не проси дивитись на те, як тобі роблять боляче. Бо я не стану. І слухати тебе теж не стану. 

Я злегка відштовхую його, щоб подивитись в очі. Чоловік нахиляється ще ближче, і я бачу, як у зіницях блимає відбиток лампи.

 Саме вона кидає тепле, жовтувате світло, яке відбивається у дзеркалі на протилежній стіні. На полицях книжки та фото в рамках, які колись здавалися звичайними, тепер відтіняють історії, які між нами відбулися. Ми так і сидимо один навпроти одного на м’якому дивані. Колись ми точно так само дивились тут фільми в трьох, іноді до нас приєднувався друг Давида, в якого була закохана Кіра. 

З того часу цей диван майже не змінився. Але змінились події, які точно так само, поєднують нас.

Приємно було чути його слова. Але вони ж і страшать мене. 

Давида ж не переспориш, він такий упертий. Мені страшно від того, що Висоцький прямо сказав мені, що мій чоловік шукає способи визнати мене недієздатною. Мене тривожить, що він так спокійно цим поділився. Це все дуже схоже на якусь гру, учасником якої я є, але от тільки правил не знаю. 

Краєм ока дивлюсь на Давида і він теж не розриває зорового контакту, тому й не витримую тієї напруги, яка вирує у моєму тілі. І саме по тій же причині я знову нахиляюсь до нього, цілуючи.

一 Я теж хочу, щоб це все закінчилось, 一 шепочу йому в губи. 一 Але давай діяти розсудливо. 

一 Дивлячись, які будуть обставини, Поля, 一 копіюючи мій тон, відповідає Давид. 一 Ти обрала хорошу тактику, кохана, але тобі не вдасться мене переконати. Я не дам тобі варитись в цьому болоті одній. 

Він миттєво переймає ініціативу. Цілує палко та пристрасно. Жодного натяку на завершення поцілунку навіть й близько немає. 

Десь поруч чую звук автоматичного аромадифузора, який розпилює аромат по кімнаті і це стає тією самою умовною крапкою. Спочатку я лякаюсь від неочікуваності,  а потім,  як тільки мої ніздрі вловлюють запах, нудота підскочує до горла й ви вириваючись з обіймів Давида, виходжу на вулицю, щоб хапнути трохи свіжого повітря.