Глава 35

一  Поліна Зимченко? 一 на виході з супермаркету мене зустрічає невідомий мені чоловік, високий, дебелий такий. Він стоїть прямо навпроти мене, не даючи мені зробити й кроку в бік. Вмить стає страшно, але поки я тримаю це почуття під контролем. Адже затуманений страхом розум ще нікому не допоміг. 

一  Так, 一  намагаючись спокійно відповісти йому. 

一  Мій бос хоче з вами поговорити. Пройдіть, будь ласка, зі мною.

一  Я не знаю ні вас, ні вашого боса, тому нікуди з вами йти не буду, 一 чоловік теж помічає, що його аура аж надто на мене тисне, тому його голос з наступною фразою звучить дещо м’якше. 

一 Олег Висоцький, виявляє бажання  з вами поговорити.

Тільки його для повноти картини не вистачало. Вмить згадуються слова Віктора Адамовича про те, що Ігор гратиме брудно. Невже Висоцький — частина його плану?

一  Послухайте, чоловіче, я з паном Висоцьким про все поговорила минулого разу. Нам немає більше про що говорити.Пропустіть мене. 

一 Прошу мене пробачити, пані Зимченко, але я не можу прийняти ваші відмовки. Прошу пройти зі мною. Він чекає на вас у своєму автомобілі. Він має до вас важливу розмову.

Я оглядаюсь в пошуку автомобіля, який би теоретично міг би належати чоловікові, але ми на парковці біля супермаркету, тут безліч різних автівок. 

一  Я теж хочу послухати, що він хоче сказати, 一  раптом над головою звучить до болю знайомий голос. Його я точно не очікувала тут побачити. Давида не повинно було тут бути. Цей супермаркет близько біля мого дому, і точно надто далеко від того місця де живе він. 

Як довго він тут стоїть? Як багато чув? Я хочу запитати, але розумію, що зараз не найкращий час. Ми й так привертаємо забагато уваги, стоячи на вході та заважаємо іншим. Люди те й діло, оглядаються на нас.

一 Давиде, 一 видихаю я, але він й слова не дає мені сказати. 

一 Ходімо, ти ж кудись її хотів повести, 一 він бере мене за руку, міцно стискаючи її. І від цього жесту  я нарешті відчуваю ту саму безпеку. 一 Веди, раз твій шеф чекає. 

Чоловік нехотячи киває, і я припускаю, що це через те, що розмова з Давидом у плани Висоцького точно не входила. 

Двері непримітного, на перший погляд, буса відриваються рівно в той момент, коли ми підходимо до нього. Всередині окрім одинокої фігури Висоцького більше нікого немає. 

一 Доброго дня, шановна пані Зимченко, чи за період, що ми не бачились, щось встигло змінитись? 一 Я спершу чую його голос, а потім він сідає так, щоб я мала змогу побачити його обличчя. Його побите обличчя, якщо уточнити.

Картина, яку я бачу зараз викликає в мене двоякі відчуття: з одного боку  я тішусь, бо хтось таки та провчив цього чоловіка. А я чомусь точно впевнена, що отримав він по заслузі. А з іншого 一 напевно це неймовірно боляче, бо кожна його нова емоція на обличчі супроводжується ледь тихим шипінням.

一 Хто це вас так? 一 Виривається у мене спершу, ніж я встигаю подумати. 

Олег спостерігає, як на сусіднє сидіння зі мною сідає Давид, та зачиняє двері автомобіля, відрізаючи нас від навколишнього шуму. 

Я оглядаю його, салон та самого ініціатора розмови, поки не відчуваю на своїх руках Давидові руки. Він ніби безмовно просить мене не бояться, ніби показує, що контролює ситуацію і мені варто просто покластись на нього.

Я вже, якщо чесно починаю плутатись у власних відчуттях, моє життя й так пішло шкереберть. І почався цей хаос саме з чоловіка, котрий жадібно спостерігає, як по-свійськи поводить себе зі мною Мокрицький. 

一 Ну, чоловіки не скаржаться на свої проблеми таким прекрасним створінням,  一  Висоцький відкидається на сидіння, розпливаючись на ньому, й хтиво посміхається.

一  Ти ще раз хочеш отримати в морду? 一 Крізь зуби промовляє Давид, й слідуючи діям чоловіка, навпаки нахиляється ближче до нього.

Я, зрозумівши в чому суть розмови, різко опускаю погляд на Давидові руки, й тільки зараз помічаю, що його кісточки збиті. Не до крові, але подряпини чітко видно.

一  Це ти? 一 Шепочу в пустоту, прикриваючи рот долонею.  Давид кидає на мене короткий погляд, але не зустрівши відрази, а лише шалене хвилювання, підіймає один кутик губ догори, а потім повертається до Висоцького. 

一  Ти поговорити хотів 一  ми слухаємо.

一   Я поговорити хотів з Поліною.

一  То говори, поки  я дозволяю це робити.

Вони схрестили свої погляди, мов півні перед бійкою. Але я знаю точно, що сьогодні вона не відбудеться. Однак, це розуміння не заважає моїй тривозі взяти верх на спокійністю. 

Давид розмовляв з ним, якщо побиття Висоцького можна назвати розмовою. Я впевнена, що отримав по обличчі цей “пан” через ситуацію зі мною, а не через власні справи. І від цього ще  більш соромно стає.

Я так сильно хотіла стати самостійною, що кожного разу, встрягаю в проблеми. 

一  Я чув про твоє розлучення, 一  хрипко промовляє Олег, аз мене ніби повітря вибили. Якщо зараз знову заговорить про спільну ніч, або про її ціну, Давида я не стримуватиму. 一  І готовий тобі допомогти.