Глава 34

一 Я не буду приховувати,  Поліно, 一 манірно хитає головою сивоволосий чоловік, та поправляє свої окуляри. 一 Зі мною зв’язувався адвокат твого чоловіка. 

Я сиджу у зручному кріслі, в сучасному офісі, але навіть на “дружню” атмосферу, яку намагається створити Віктор Адамович, розслабитись я не можу. 

一 І що? 

Я мимоволі кидаю погляд на папку, яка лежить перед ним і після вже не можу відвести погляд. 

一 Мені пропонували немаленьку суму для того, аби я програв цю справу…

Мені здається, що чуть навіть, як йде стрілка годинника, так тиша осідає в кабінеті. В горлі моментально стає сухо, а в голові ніби в набат б’ють. Я прошу в чоловіка води й він люб’язно подає мені наповнену склянку.

一 Судячи з того, що ви мені про це розповідаєте, то смію припустити що ви відмовились? 一 Питаю через деякий час. 

Тривога заповнює все тіло доки я чекаю його відповіді. Я навіть не помічаю, як починаю роздирати свою кутикулу. Звичка, яка з’явилась зовсім недавно, але яка приносить мені шалений дискомфорт. 

一  Ну чому ж, 一  видихає чоловік, та в цю ж мить складає руки перед собою у замок. 一  Я не дав жодної відповіді, окрім як подумати над пропозицією. Але, власне, варто зазначити, що мені й не дали можливості відмовитись. 

一  Я так розумію, що на цьому наша з вами співпраця завершується? 一  Я вимовляю тремтячими губами, бо розумію, що емоції починають мене переповнювати. 

一  Ну-ну, любонька, не варто так погано про мене думати, 一  хитає головою чоловік.一  Тепер я отримав ще більший стимул тобі допомогти позбутись від неправильних людей  у твоєму житті. 

Я так некрасиво, зовсім не по-жіночному шмигаю носом, й цікавлюсь чому Віктор Адамович вирішив саме так вчинити. 

一  Бо, мила моя дитино, я працював ще з твоїм батьком, а підводити його родину, навіть якщо його вже немає на цьому світі мені не хочеться, 一  мило посміхається він й протягує мені коробку з паперовими серветками. 一  Так, з цим ми розібрались. Я це розповів тобі для того, щоб ти теж мала уявлення з чим ми маємо справу. А отже картина вимальовується така: твій чоловік скористається будь-якими хитрощами, аби ви не розлучились. Судячи з тих документів, що ти мені надала, частина статутного капіталу його компанії була створена з грошей, які дістались тобі у спадок від батька, я правильно розумію?

Я нагострюю вуха, уважно слухаючи адвоката, щоб допомогти собі вилізли з тієї ями, яку сама й  вирила. А Віктор Адамович просить мене не влипати в історії та стежити за особистим життям.

Він не каже прямо, але я розумію натяк, що, якщо й маю якість відносини, то не повинна їх афішувати принаймні до того моменту поки не отримаю на руки рішення про розлучення. 

А це прямо означає що будь-які дії Давида знову доведеться утихомирювати. Пояснити це чоловіку, який відкрито заявив мені в ту ніч, коли в мене залишився, що тепер не має наміру мене відпускати, і будь-яким моїм спробам “злитись” вірити не стане 一 буде задачею з зірочкою. 

一 Які мої подальші дії мають бути? 一 Питаю після того, як почула першочерговий план чоловіка.

一 Все, що потрібно, я від тебе отримав. Усі документи у мене вже є. Далі справа за мною. Не хвилюйся так, дитинко, 一 Він підіймається й підходить ближче до мене. 一 А чому б нам не поговорити про щось більш приємне, що скажеш?

Я здивовано гикаю, дивлячись на невеличкий чайничок, який чоловік тримає у руках. 

一 А хіба так  можна? 

一 Все можна, дитино. Нам все можна, 一 сміючись відповідає мені й присідає навпроти, щоб розлити чай по чашках. 一 Я тут дізнався, що у тебе дехто з’явився.

一 Ви зараз цікавитесь, як мій адвокат, чи як людина, яка товаришувала з моїм батьком? 一 З наскоку питаю я, а він знову сміється, потираючи свої вуса. 

一 Як друг твого батька. Як твій адвокат я про все тобі розповів. Далі тобі вирішувати як діяти аби ви з Ігорем розлучились. То що розкажеш?  З’явилось нове захоплення?

Ми час від часу зустрічались з Віктором Адамовичем,  я надсилала гостинці його дітям та онукам. Але все це тільки тому, що у свій час він допоміг мені зі вступом у спадщину. Я почувала себе винною перед ним. Кошти за допомогу він не взяв, а від гостинців точно не міг відмовитись. 

一 Не те щоб з’явився, 一 я ніяковію від його питання. 一 Та й не так, щоб новий… Ви його знаєте, це Давид Мокрицький.

一  А, Давид, 一  вигукує він, й задоволено хитає чашкою. Дивно, що з неї не вилилась рідина. 一  Пам’ятаю такого. З його батьками я теж працював. Недовго правда, але скажу, що хороші люди. 

Я підношу до губ ближче чашку й вдихаю аромат чаю. Ніби й приємний, але є в ньому щось, що викликає в мене легкі рвотні позиви. Я скривившись, удаю, що куштую його, й відкладаю, дивуючись такій реакції.  Напевно щось з ним було не так. Добре, що цього разу Віктор Адамович на мене не дивився. 

一  Поліно, я скажу тобі одне. Яким би сильним не було ваше захоплення, я не буду казати кохання, бо не знаю які у час стосунки, але все ж тримайте їх в секреті, поки не розлучишся, 一 він зсуває брови до перенісся, надаючи своєму виразу трохи суворості. 一   Ігор гратиме брудно і використає всі можливі методи. А можливо й використає Давида проти тебе. Як би ти не була в ньому впевнена, але зараз не втрачай голови…