Глава 32

一 Ти думаєш, що він через компанію з тобою не хоче розлучатись? 一 Давид відпиває трохи охолнувшого чаю й пильно вглядається в документи, як і я йому показую.

Увесь цей час, він уважно слухав мою розповідь і про Ігоря, і про його коханку, і навіть про ті фото, які приходили мені раз на півроку з ними в головній ролі. Своє обурення він навіть не намагався приховати, а відверто мені його демонстрував.

一 Я не знаю, 一  видихаючи, промовляю я, й нервово потираю лоб. 一 Але знаю точно, що не через шалене кохання він тримається за цей шлюб. 

一 А ти? 一 Чоловік підіймає на мене свій темний погляд. 一 А чому ти трималась за нього?

一 Мені здавалось, що так правильно. Він був моїм першим чоловіком…

Давид кривиться від моїх слів. Але він сам запитав, а я просто відповідала на питання.

一 Так, я трималась за нього, бо на той момент він здався мені опорою. Я втратила найближчих людей і він…

一 Ми теж були поруч. Я й Кіра. Але нас ти тоді не обрала.

一 Мені було соромно. Я бачила, що подобаюсь тобі. Але… 一 мені важко було підбирати правильні слова. Зараз не хотілось говорити просто аби сказати щось йому. 一 Іра тоді чітко позначила свою  територію. Я не хотіла ставати на заваді. У вас тоді вимальовувались якісь стосунки, а я…

一 Які стосунки? 一 Дещо експресивно питає Давид, впираючись в мене поглядом. 一 Не було у нас ніяких стосунків. Чи та каблучка, яку я тобі дарував не була настільки гучним запевненням, що мені потрібна була ти? Ти, а не будь-хто інший!

一 Я бачила вас, 一 тяжко промовляю й опускаю погляд на свою чашку. Серце в грудях калатає з шаленою швидкістю. Воно не збирається стихати, навпаки ще швидше розганяє кров організмом, а разом з нею  і мій сором.  Я нікому не казала, що тоді сталось, просто замкнулась,  а потім все якось закрутилось… 一 Вона була у твоїй кімнаті в гуртожитку. За день до твоєї пропозиції. 

Давид замовк. На його обличчі проступала щира розгубленість. Чоловік з такою силою стискає чашку, і мені здається, що вона через мить трісне. 

Відкрите вікно впускало вогке повітря, яке пахло розпеченим асфальтом. З вулиці долітав шум автомобілів, гавкіт собаки, і навіть тихий голос сусідки, що розмовляла телефоном на балконі. Усе це зливалося в єдиний фон, але всередині мене було тільки гучне биття серця.

一 Вона була там, 一 нарешті каже він. Голос Давида низький, трохи охриплий. 一 Але я її не кликав. І не чіпав. Я навіть не знав, що вона прийшла. 

Він нарешті відпускає чашку, спирається на стіл обома руками, нахиляється трохи вперед. 

一 Але факт залишається фактом, 一 я байдуже потискаю плечима й відводжу погляд. Не хочу занурюватись в минуле. Там багато зроблено помилок, не хочеться їх підіймати ще більше, ніж я вже підняла.

一 Ні, 一 впевнено промовляє Давид. 一 Не факт. У нас з Ірою нічого не було. 

一 Тоді яким чином вона опинилась гола у твоєму ліжку, коли ти був у душі?

一 Ти через це мені відмовила, Поліно? Тому що думала, що я тобі зрадив?

Його питання б’є у ціль. Але слова надто гучні для того, щоб описати все, що між нами тоді було. Для того, щоб зрадити, у нас мали бути стосунки. А між нами було казна-що, але точно не стосунки.

一  Ми не були парою, тож формально це не вважається зрадою…

一 Та чхати я хотів на те, що там і як вважається!  Я кохав тебе! Тільки тебе і ти це прекрасно знаєш! 一 Він не дає мені відвернутись. Не змушує, але й не відпускає мій погляд. 一 Ти через це мені не довіряєш? Через це вийшла за того телепня, щоб лиш зі мною не бути?

Мені здалося, що світ навколо зник. Лише ми двоє на  новій кухні, в ще запах дешевого чаю, і цей погляд, від якого знову стає важко дихати.

Або зараз, або ніколи більше. Я вагаюсь до останнього, слова ніби застрягають в повітрі. Тому я лише повільно киваю, тим самим підтверджую всі домисли Давида.

一 Капець, 一 видихає чоловік й занурює пальці у своє волосся. 一  Чому ти тоді мені не сказала про це? Чому змусила почувати себе останнім шматком лайна? Я міг все пояснити ще тоді. Я міг сказати ще тоді, що між нами нічого не було. Іра як прийшла, так і пішла з моєї кімнати. Я не спав з нею. Трясця, Поля. Ми б не провели ці всі роки ось так… Порізно.

一 Мені було боляче, 一 я підвищую голос, щоб Давид почув мене. 一 Боляче, розумієш? Що мені варто було тобі казати? Яких пояснень вимагати? Ми не зустрічались, пам’ятаєш? А на наступний день твоя пропозиція здалась мені жартом. Тому я й наговорила всього. А мені всього лише було боляче…

一 Але ж ти й зараз нічого мені не сказала? І ніч провела… Чому до речі? Хотіла спробувати як воно 一 не з законним чоловіком?

Його слова влучно б’ють по моїх ранах. Я й сама знаю що наробила дурниць і тоді  і зараз. Але тоді я була молода і дурна, а зараз… Зараз я просто дурна. Але Давид не експеримент для мене. Я теж маю почуття, але не завжди вміло їх показую.

一 Ти сказав, що кохаєш, 一 тихо промовляю я, заспокоївшись.

一 Що? 一 Пошепки питає мене Давид, збитий з пантелику моїми словам.

一 Ти сказав, що кохаєш мене. Я повірила, й захотіла дізнатись як воно 一 бути з чоловіком який кохає мене, до якого я відчуваю не лише повагу. Навіть не дивлячись на те,  що й мене боліло за минуле…